Під прапором перемоги

«В усякій боротьбі і в усякій розумній політиці сенс полягає в тому, щоб, жертвуючи малим, частинними позиціями і вартостями, здобути головну мету. В цьому полягає всяка перемога, виграш. А пожертвувані, втрачені вартості — це ціна перемоги. Що більша мета, що тяжче змагання — то більші бувають жертви…», — сказав колись ідеолог українського націоналізму та Провідник ОУН-Р Степан Бандера.

  Але іноді, боротьба за свої переконання переходить усілякі межі, бо ціна виграшу – поневолення іншої нації, її інтелекту та життєвого простору. Ось наприклад, минулими вихідними на могилі лідера ОУН-Р Степана Бандери у Мюнхені було вчинено акт вандалізму невідомими особами. Як повідомив міністр закордонних справ України Павло Клімкін, була здійснена спроба розкопування поховання. За його інформацією, вандали зламали надгробний хрест і почали розкопувати поховання.

  Невже ті, хто зробив цей акт вандалізму гадають, що їм так просто це зійде з рук? – Ні! Невже вони, ці вандали, гадають, що українці не знають чиїх це рук справа? – Звичайно, що знаємо, Кремля! Але справа тут не в тому, що московські виродки прагнули знищити свого одвічного ворога та не дати українцям завершити національно-визвольну боротьбу, ні. Все це пов’язано з тим, що вперше українці всієї України відчули себе вільними – узявши червоно-чорний бандерівський прапор вони пішли у кривавий бій із псами режиму Віктора Януковича і ліквідували його, хоча не вибудувану Партією Регіонів та КПУ корупційну систему влади. Однак, це лише початок. Люстрація і кастрація вже чекає на своїх "героїв" з числа сепаратистів, комуністів, регіоналів, олігархів, і всіх інших українофобів та україножерів.

  Глум над могилою українського націоналіста стався тому, що ім’я Степана Бандери вже звучить на весь світ голосом повсталої України, що кров’ю підтверджує свою незалежність, яку колись хтось ніби нам просто дав! Степан Бандера та червоно-чорний прапор стали символами нової України, яка не повернеться у совєцьке минуле, яка буде йти до встановлення в державі Гетьманату та Nаціократії!

   Але, серед представників українського суспільства є й ті, хто радів вандалізму на могилі Степана Бандери. Це вже названі українофоби та манкурти-ліберали, що захищають примарні "пам’ятки історії", консервуючи в свідомості української нації комуністичні ідеї про світле майбутнє завдяки Лєніну, Сталіну та СССР!

  Донедавна, ще рік-два тому, уся Наддніпрянщина, Донбас та Крим були заставлені фалічними ідолами часів совєцького панування в Україні. Революція Гідності все змінила – почався повномасштабний члєнінопад! Початок якого був покладений знесенням пам'ятника Лєніну в Києві на Бессарабській площі 8 грудня 2013 р. Однак після повідомлень про смерті активістів Майдану і появи Героїв Небесної Сотні, які загинули під час Революції Гідності в Києві, ліквідація совєцьких монументів стала невідворотною. Валячи пам'ятники, українці таким чином заявляють, що вони позбавляють свої населені пункти від символу тоталітаризму і відкривають шлях до оновленої України.

  Характерним є повалення Лєнінів у Січеславі (Дніпропетровську). Українські патріоти зібралися після обіду 21 лютого на площі Лєніна з метою повалити пам'ятник. Вже ввечері на площі розпочалися збори територіальної громади міста, які одностайно прийняли 2 рішення: 1) знести пам'ятник Лєніну на виконання Указів Президентів України про знищення символів тоталітаризму та осіб, причетних до організації Голодомору 1932-1933 рр.; 2) Перейменувати площу Лєніна у площу Героїв Майдану. Протягом 7 годин активісти намагалися повалити пам'ятник вручну, але це не давало результатів. Після опівночі вже 22 лютого українським патріотам вдалося повалити ідола своїми силами, після того як одна з ніг була підпиляна болгаркою.

 Але на цьому справа не завершилась. Представники міської влади та наступники ідеї Лєніна-Сталіна виступили проти перейменування центральної площі міста та засудили "акт вандалізму"! Лише рішучі дії містян, що вийшли 22-23 лютого на масові мітинги під державним синьо-жовтим і бандерівським червоно-чорним прапорами, змусили офіційно визнати перемогу українців над совєцьким гнобителем поставивши крапку на кривавому минулому.

   Нині, в центрі Січеслава (Дніпропетровська) на площі Героїв Майдану комунальні служби остаточно прибрали постамент, на якому стояв "вождь пролетаріату". Що буде на центральній площі міста замість постаменту наразі невідомо, але відомо одне – більше ніяких символів комунізму та московської окупації в славетному козацькому місті більше не буде.

   До чого було викладено весь цей матеріал? – Все дуже просто! Доки в Україні і досі стоять фалічні символи совєцької та московської епохи, доти нам українцям ще терпіти різного роду утиски як від нашої влади, де ще сила силенна українофобів та манкуртів, так і від східного ворога – Московії! Усі совєцькі та московські ідоли в Україні мають бути негайно знищені! Україна знову повстала, і цього разу, нас вже не зупинити!

  Як застереження тим, хто вважає "нашою історією" всі ці фалічні каменюки, хотілося б нагадати, що більшовики прийшовши до влади одразу знищили всі монументи та архітектурні пам’ятки, які були пов’язані із добою царизму! Не вірите, ось вам тоді довідка.

 14 квітня 1918 в газеті "Известия" був опублікований черговий декрет Ради Народних Комісарів, що називався "Про зняття пам'ятників, споруджених на честь царів і їх слуг, і вироблення проектів пам'ятників Російської Соціалістичної революції". У декреті говорилося: «В ознаменование великого переворота, преобразившего Россию, Совет Народных Комиссаров постановляет: 1) Памятники, воздвигнутые в честь царей и их слуг и не представляющие интереса ни с исторической, ни с художественной стороны, подлежат снятию с площадей и улиц и частию перенесению в склады, частию использованию утилитарного характера. 2) Особой Комиссии из Народных Комиссаров Просвещения и Имуществ Республики и Заведывающего Отделом изобразительных искусств при Наркомате Просвещения поручается мобилизовать художественные силы и организовать широкий конкурс по выработке проектов памятников, долженствующих ознаменовать великие дни Российской Социалистической Революции. 3) Областные и губернские Советы приступают к этому же делу, не иначе как по соглашению с вышеуказанной Комиссией».

   Власне, сам декрет підписали: В.І. Лєнін – як голова Раднаркому, А.В. Луначарський – як нарком освіти та І.В. Сталін. Отже, почалася війна з пам'ятниками. Був висунутий лєнінський план "монументальної пропаганди" – стратегія розвитку монументального мистецтва та його мобілізація як найважливішого агітаційного засобу революції і комуністичної ідеології у свідомості простих людей.

   А ви кажете, вандалізм! І що ж ми бачимо? Самими засновниками більшовицького режиму пам'ятники сприймалися як наочна агітація. Саме так, не історія, не мистецтво скульптури – а вид пропаганди!

   То ж скажіть, шановні читачі, якщо ж скульптури, від майстерних до бездарних, натикані в кількості сотень тисяч по всьому колишньому СССР, чи є це мистецтвом і культурою? – Звичайно, що ні! Це, як говорив сам Лєнін – "монументальна пропаганда" не більше, ні менше!

Чи потрібна нам українцям така пропаганда зараз? – Ні, не потрібна, а от для комуністів так. Чи правильно це з точки зору історичної справедливості? – Поза всяких сумнівів абсолютно правильно. Комунякам воздалося тією ж монетою, якої вони першими стали платити. Якщо завгодно – це була історична карма. Як робили вони – так вчинили і з ними.

Трохи позитиву на згадку про Революцію Гідності!

   Тому, завершуючи статтю, хотілося б зазначити, що звичайно знесення фалічних совєцьких ідолів не принесли нам мільярді у державний бюджет, але жити стало легше і вільніше без огидних члєнінів та йому подібних виродків. Наш прапор – червоно-чорне бандерівське знамено – він веде нас до перемоги як колись вів наших нащадків з УПА та ОУН! Ми переможемо Москву та її сателітів!

   Слава Україні! – Героям Слава!

Автор – Денис Ковальов

Вояки УПА – герої, і крапка

Ми всі, вояки УПА і всі підпільники, зокрема і я,
повністю свідомі, що раніше чи пізніше
нам доведеться загинути в боротьбі з брутальною силою...

Роман Шухевич

   Сьогодні потрійне свято – по-перше, християнське свято Покрови Пресвятої Богородиці, по-друге, день українського козацтва, і нарешті, по-третє, день народження Української повстанчої армії. Для українців 14 жовтня завжди було особливим днем, тому зрозуміло чому нинішня бандитська влада та її сателіти руками працівників СБУ та МВС намагається щороку не допустити націоналістичного маршу в центрі Києва. Всі вони бояться українців!

Листівка присвячена 70-й річниці створення УПА

   Зазвичай про Українську повстанчу армію (УПА) починають говорити або з неприхованим пафосом, або з неприхованою ненавистю, хіба ні? У кожному разі починають говорити епічно. В арсеналі віртуальних борців з українським фашизмом, який нібито підіймає голову і погрожує слабкій і безпорадній перед загрозою світового українського панування Росії та її засланим козачкам у вигляді ПР, КПУ, ПСПУ, тощо, багато різних фальшивих та зфальшованих документів. Сьогодні, коли на 21-му році незалежності Україна і досі окупована україножерами, комуняками, сіонідами, слід не тільки зруйнувати ці стереотипи, але розпочати відроджувати як правду про УПА, так і довести до кінця боротьбу вояків-упівців до переможного кінця: «Здобудеш Українську Державу, або загинеш у боротьбі за неї!»

   Силою різних політичних обставин склалося так, що в роки, коли на Волині, у Галичині, на Поліссі, на Поділлі, та навіть у Наддніпрянщині вояки УПА билися й гинули в нерівних боях за волю своєї нації, більшість цієї самої нації під впливом більшовиків-комуністів була байдужа або ставилася до них як до зрадників. Деформація національної свідомості переважної частини українського суспільства у роки національно-визвольної боротьби (1917-1991 рр.) не є винятком в історії. Боротьбу завжди розпочинає і веде меншість з найкращих. Тривожним є надто повільне прокидання національної свідомості вже у нових умовах. Воно свідчить про глибоку духовну недугу, спадок імперського травмування російщенням, котрої українське суспільство ще далеко не позбулося.

Українські герої – Коновалець, Шухевич, Бандера

   Совєцькі антибандерівські, тобто по суті антиукраїнські стереотипи, насаджені у свідомість населення України більшовицько-комуністичними партійними ідеологами, продовжують діяти і мають неабиякий вплив і після проголошення незалежної Української держави, за яку віддали свої життя вояки УПА. Ці отруйні психологічні стереотипи і сьогодні продовжують розколювати суспільство на ''західняків'' та ''східняків'', і відкривають ворота для влади над ним. Шлях подолання цієї недуги – поширення правди про УПА, і доведення до кінця боротьби української нації за своє національне і соціальне визволення.

   Трошки з історії УПА. Перші партизанські загони українських націоналістів виникли на Поліссі та Волині – ''Поліська Січ'' начолі з Тарасом Бульбою-Боровцем, що був близький до петлюрівського уряду УНР в екзилі, і перебував у вигнанні у Варшав. Коли під кінець 1941 р. німці спробували розпустити його частину, він повів своїх бійців у ліси, щоб воювати як із німцями, так і з більшовиками. Восени 1942 р., а саме з 1 по 14 жовтня ОУН-Б вирішила сформувати великі партизанські сили, поклавши тим самим початок регулярній українській армії, котра знадобиться, для війни з Московією. До цього спонукали також посилення німеціких репресій проти місцевого населення та проникнення з Білорусі червоних партизан.

14 жовтня – день українського вояцтва

  Для об’єднання всіх націоналістичних загонів ОУН-Б включила до своїх формувань підрозділи Тараса Бульби-Боровця та ОУН-М, проголосивши створення єдиної УПА. Головнокомандувачем було призначено українського офіцера – генерал-хорунжого Романа Шухевича. Щоб дійсно укріпити свiй авторитет керiвництво проголосило положення, визначаючі полiтичну програму армiї. Це був своєчасний i правильний крок. Програма знайшла пiдтримку богатьох колах населення, ось як він виглядав – Українська повстанча армія бориться:

а) За Самостійну Соборну Українську Державу на українській землі.

б) За новий справедливий лад і порядок в Україні без панів, поміщиків, капіталістів та більшовицьких комісарів.

в) За новий справедливий міжнародний лад і порядок в світі, побудований на пошануванні прав кожного народу та його незалежний усесторонній розвиток у власних державних формах.

г) Проти німецького та московського імперіалістичних наїзників українського народу.

д) Проти імперіалізмів як джерела воєн і поневолення народів.

   Завдяки широкій та ефективній підпільній мережі УПА швидко розрослася у велику, добре організовану партизанську армію (до 100 тис. чол.), яка захопила контроль над значними частинами Волині, Полісся і згодом Галичини. Зростання її сили говорило про відчутну масову підтримку з боку українців, оскільки практично не мала іноземної допомоги. Заслуговує на увагу партизанська тактика УПА:

1) органiзацiя складається з невеликих партизанських груп;

2) тактика "з-пiд землі i пiд землю";

3) дiяти скрiзь, та не попадатись;

4) жорстка пiдлеглисть командирам;

5) знаходитись постiйно в русi;

6) нiчнi напади, що сiють панiку;

7) розвiдка й контррозвiдка.

Агітаційний баннер ВО "Свобода" присвячений 70-й річниці створення УПА

   Таким чином це є дiйсно, iдеальна програма для невеликих загонiв партизан. Ворогами УПА вважало членів ВКП(б)-КПРС та NSDAP (особливо службовців НКВС-МГБ та Wehrmacht, SS, Gestapo) – розстріл яких мав проводитися на місцi без суду й слiдства.

   Після того, як влітку-воесени 1944 р. Західною Україною прокотилися головні сили Червоної армії в бік Берліну, УПА організувала ряд акцій, щоб перешкодити мобілізації, запобігти депортаціям "ненадійних елементів" та припинити репресії проти церкви, особливо проти УГКЦ. Для ліквідації УПА більшовицька влада організовувала блокаду величезних партизанських територій, засилала агентів для проникнення у підрозділи УПА, створювала спеціальні винищувальні батальйони МГБ. Пропагандисти ВКП(б)-КПРС також розпочали активну кампанію, зображаючи вояків УПА як нацистських головорізів. Попри нову більшовицьку окупацію України, УПА продовжувала зростати. Головне джерело поповнення становили не тільки члени підпілля ОУН-Б і ОУН-М, але й українці – дезертири з Червоної армії та ті, що втекли від мобілізації, аби не слугувати гарматним м’ясом на фронті.

Агітаційний баннер Автономного Опору

  Широка діяльність УПА була зумовлена, з одного боку, народною підтримкою та ефективністю організації цієї армії, а з іншого – тим, що радянських військ того часу на Західній Україні було обмаль – всі штурмували Будапешт, Берлін та Прагу. Після капітуляції Третього Райху сталінський режим зміг організувати систематичні й широкі заходи, спрямовані на знищення УПА. Щоб залякати населення і позбавити УПА підтримки народу, НКВС-МГБ депортував до Сибіру цілі села – 500 тис. західних українців. Вже відомо сьогодні, що для того аби дискредитувати УПА, загони НКВС-МГБ перевдягалися у форму упівців і грабували та мордували селян. У березні 1950 р. УПА зазнало дошкульного удару після сутички у Білогорщі і загибелі командира Романа Шухевича. Хоча окремі невеликі загони УПА продовжували діяти під командуванням Василя Кука аж до середини 1954 р.

   Сьогодні, славні традиції УПА продовжують лише кілька організацій – ВО ''Тризуб'', ВО ''Свобода'', СНА-''Патріот України'', УНА-УНСО, СУМ-СНУМ, ОУМ ''Спадщина'', Автономний Опір. 14 жовтня 2012 р., в Києві відбувся Марш Боротьби, у Харкові і Львові – Марш Слави присвячений 70-річчю заснування Української Повстанчої Армії. Свідомі українці – патріоти і націоналісти щороку 14 жовтня крокують маршами Києвом і Львовом з гаслами: «Бандера – наш Герой! Покрова – наше Свято! ОУН–УПА – державне визнання! Геть московських окупантів! – Геть московських холуїв! Воля народам – воля людині! Слава Україні! – Героям слава! Слава нації – смерть ворогам! За соціальне і національне визволення! Україна – понад усе!».

Вояки УПА – малюнок Андрія Данковича

   На сам кінець, хотілося б зазначити, що українці, як би їх не ломали, не гнули, не мордували – завжди вистоювали, виживали і продовжували боротись за вільну Україну. Українці, встаньте з колін, згадайте героїчну славу УПА, досить гнути спину на панів українофобів, олігархів сіонідів та москалів, ми не достойні жити рабами, наша мета – Українська Україна! Вояки УПА – герої укранської нації, і крапка, про якесь обговорення чи оскарження цього факту не може бути й мови!

   Вітаю всіх українців з потрійним святом! Слава Україні! – Слава героям УПА!

Автор – побратим Ревуч

(світлини взяті з соціальної мережі вКонтакте)