Демолібералізм, капіталізм, соціалізм і реакційний
консерватизм творили ідейні підвалини
ХІХст. І довели до ослаблення поодинокі держави. Як Італію, Францію, Німеччину.
Здорові елементи поодиноких націй шукали виходу з розбиття і ослаблення. По
світовій війні, що виказала нежиттєздатність і слабість демолібералізму,
капіталізму, соціалізму і реакційного консерватизму, почали наростати нові сили
серед комбатантів і молоді, нові ідеї, що шукали нових шляхів виходу з розбиття
й захитання основ цілого національно-суспільного і державного життя.
В Італії назріває фашистівська революція, що різко
протиставляється демоліберальній і соціалістичній анархії та слабій, безплідній
клерикально-аристократичній реакції.
В Німеччині бореться за її соборне об'єднання, внутрішню
силу і велич, за визволення від версальського пониження та спутання
національно-державних сил, за нову духовність, новий світогляд, нову політичну
систему й соціально-економічний лад – націонал-соціалізм, що в рівній боротьбі
проти соціал-демократичної веймарської республіки большевизму, жидівства і
консервативної реакції Гугенбурга здобуває владу і залізною рукою трощить всі
партійні групи й доктрини.
Як ми мусимо поборювати всякі прояви демоліберального партійництва, соціалізму й консервативної реакції, так маємо критично ставитися до подібних націоналістичних рухів у інших країнах, щоби не попасти під їхню сугестію та вплив. Як фашизм, так і націонал-соціалізм є органічним витвором духа, історії та потреб Італії чи Німеччини і мають на увазі добро й силу своїх націй. Як фашизм є втіленням і виявом всіх сил і вартостей італійської нації, а націонал-соціалізм є виявом і оформленням волі Німеччини до відродження сили й панування над світом, так український націоналізм є органічно творчим виявом українського духа, характеру, історії, життєвих потреб і волі нації до повного визволення й здобування могучої держави й нового українського світу на сході Європи. Як відрубний є національний характер, історичний розвиток, політичне положення, суспільний, господарський і культурний стан кожної нації, так відрубні є поодинокі націоналістичні рухи, хоча кожний з них змагає до внутрішньої й зовнішньої сили й всестороннього розвитку своєї нації, держави й людської особовості, але на інших засадах і в інших формах.
Фашизм, націонал-соціалізм і український націоналізм мають багато подібних елементів, як відродження вартості духових первнів, ідеалізму, волюнтаризму, героїзму, честі, посвяти, войовничості; вони ставлять в основу життя і історичного розвитку чин, творчість, волю, на першому місці ставлять добро своїх націй, силу своїх держав, підчеркують значення сильних особистостей, проводу й вартість праці й поборюють демолібералізм, капіталізм, соціалізм і реакційний консерватизм. Фашизм ототожнює націю з державою. Для нього держава є абсолютною вартістю. "Все в державі, нічого проти неї, нічого поза державою". Надмірно узалежнює все від провідних індивідуальностей, зокрема від волі свого творця й вождя Муссоліні. Державу й суспільно-господарське життя організує на синдикалістично-корпоративних засадах. Фашизм і вождь об'єднують націю, король – лучить імперію.
Як ми мусимо поборювати всякі прояви демоліберального партійництва, соціалізму й консервативної реакції, так маємо критично ставитися до подібних націоналістичних рухів у інших країнах, щоби не попасти під їхню сугестію та вплив. Як фашизм, так і націонал-соціалізм є органічним витвором духа, історії та потреб Італії чи Німеччини і мають на увазі добро й силу своїх націй. Як фашизм є втіленням і виявом всіх сил і вартостей італійської нації, а націонал-соціалізм є виявом і оформленням волі Німеччини до відродження сили й панування над світом, так український націоналізм є органічно творчим виявом українського духа, характеру, історії, життєвих потреб і волі нації до повного визволення й здобування могучої держави й нового українського світу на сході Європи. Як відрубний є національний характер, історичний розвиток, політичне положення, суспільний, господарський і культурний стан кожної нації, так відрубні є поодинокі націоналістичні рухи, хоча кожний з них змагає до внутрішньої й зовнішньої сили й всестороннього розвитку своєї нації, держави й людської особовості, але на інших засадах і в інших формах.
Фашизм, націонал-соціалізм і український націоналізм мають багато подібних елементів, як відродження вартості духових первнів, ідеалізму, волюнтаризму, героїзму, честі, посвяти, войовничості; вони ставлять в основу життя і історичного розвитку чин, творчість, волю, на першому місці ставлять добро своїх націй, силу своїх держав, підчеркують значення сильних особистостей, проводу й вартість праці й поборюють демолібералізм, капіталізм, соціалізм і реакційний консерватизм. Фашизм ототожнює націю з державою. Для нього держава є абсолютною вартістю. "Все в державі, нічого проти неї, нічого поза державою". Надмірно узалежнює все від провідних індивідуальностей, зокрема від волі свого творця й вождя Муссоліні. Державу й суспільно-господарське життя організує на синдикалістично-корпоративних засадах. Фашизм і вождь об'єднують націю, король – лучить імперію.
Український націоналізм не є твором однієї людини, як
фашизм твором Муссоліні, але до його ідеологічного й політично-організаційного
оформлення спричинився цілий ряд провідних людей, а його очолив і своєю кров'ю
освятив славної пам'яті Вождь Євген Коновалець. Український націоналізм є
витвором поневоленої нації в її затяжній боротьбі за власну державність, знову,
фашизм є плодом державної нації в боротьбі за її внутрішню перебудову й
зовнішню могучість.
Український націоналізм розуміє державу не як абсолютну
вартість, але як природну форму життя й втілення нації, що служить для її
добра, сили й розвитку. Український націоналізм має іншу концепцію не лише
нації й держави, але провідництва й вождівства. Вождь є найвищим речником і
символом єдності нації й руху. Його воля є нормована волею й добром
Нації-Держави і засадами націоналістичного руху. При своїх рішеннях він
керується думкою й рішенням націоналістичного активу. Тут рішає не форма
вождівства, але сила й вартість провідної індивідуальності й доцільність
справи. Іншою буде також організація української націократичної держави й
суспільно-економічного устрою, бо інший є суспільний і господарський розвиток і
культурно-цивілізаційний рівень України. Перед українським націоналізмом є куди
більші і тяжчі завдання, тому націоналістична революція мусить бути куди глибша
і більше далекосягла ніж фашистівська чи націонал-соціалістична революція.
Український націоналізм мусить чуйно стежити, щоби серед українських кругів не наступило сліпе й безкритичне наслідування націонал-соціалізму, щоби в той спосіб не підпасти під духовний, а опісля політичний вплив Німеччини. Український націоналізм різниться від націонал-соціалізму світоглядово. Націонал-соціалізм приймає натуралістичний волюнтаризм, тотальну біологію, расизм, нордизм і окрему систему провідництва. Український націоналізм визначає націю не расою і кров'ю, але спільною волею, ідеєю й політичною активністю. Не расові первні визначають історичну вартість і силу нації та людини. Безперечно життєва сила і тугість раси відіграє велике значення при формуванні нації. Не раса, але сила нації є для нас підставою й метою. Надто домінування арійської раси й людини відтіснює вартість і силу української нації та української людини на друге місце. Таке почуття першості у світі та історичної місії германської раси є двигуном і підставою сили й здобувчості Третьої Німеччини. Селянство та праця, як джерело сили, є подібні погляди, тільки в українському націоналізмі випливає з інших підстав і причин. Упромисловлена Німеччина з великою технічною цивілізацією шукала свого відмолодження в повороті до оживчих сил раси й землі, що дає селянство як нова еліта землі та крові.
Український націоналізм мусить чуйно стежити, щоби серед українських кругів не наступило сліпе й безкритичне наслідування націонал-соціалізму, щоби в той спосіб не підпасти під духовний, а опісля політичний вплив Німеччини. Український націоналізм різниться від націонал-соціалізму світоглядово. Націонал-соціалізм приймає натуралістичний волюнтаризм, тотальну біологію, расизм, нордизм і окрему систему провідництва. Український націоналізм визначає націю не расою і кров'ю, але спільною волею, ідеєю й політичною активністю. Не расові первні визначають історичну вартість і силу нації та людини. Безперечно життєва сила і тугість раси відіграє велике значення при формуванні нації. Не раса, але сила нації є для нас підставою й метою. Надто домінування арійської раси й людини відтіснює вартість і силу української нації та української людини на друге місце. Таке почуття першості у світі та історичної місії германської раси є двигуном і підставою сили й здобувчості Третьої Німеччини. Селянство та праця, як джерело сили, є подібні погляди, тільки в українському націоналізмі випливає з інших підстав і причин. Упромисловлена Німеччина з великою технічною цивілізацією шукала свого відмолодження в повороті до оживчих сил раси й землі, що дає селянство як нова еліта землі та крові.
Українська хліборобська нація відірвана від землі
колективізацією під пануванням чужого міста мусить наново здобути землю,
очистити від чужого расового, московського й жидівського елементу,
упромисловити Україну та здобути українські міста. Українське селянство
спролетаризоване та сколективізоване мусить оновитися й оформитися як окрема
суспільна верства, резервуар сил українського народу й мусить стати корінем і
зрубом, з якого виростуть паростки українського робітництва, міщанства й
інтелігенції.
Націонал-соціалізм будує суспільний лад на засадах
становості і національної спільноти, організації поодиноких станів, як стану
живителів, фронту праці й організації культури. Провідницький принцип
розбудовує крізь ціле життя не лише політичне, але суспільне й господарське.
Промислові підприємства організує на засадах "комірок", дружин з провідником на
чолі. В руки свого вождя складає повноту
влади, ще більшу, ніж абсолютного монарха, бо оперту на довірі й силі цілої
національної спільноти. Державу організує на засадах вождівства. Воля вождя
творить закони та всім кермує; на засаді іменованого провідництва. Одної
політичної партії, як провідництво ордену і станової організації.
Націонал-соціалістична держава по своїй структурі є формою й засобом розвитку
підставових елементів раси, а по своїй політичній організації – орденом
провідників (Фюрерштат). В основу свого світогляду ставить націонал-соціалізм
міт раси, крові, першенство германської раси й нордійської людини.
Український націоналізм має свій відрубний світогляд, свою відрубну концепцію нації, держави, раси, провідництва, культури, цивілізації й виховання, свою окрему політичну програму й будову соціального ладу й окрему організацію господарства, як також свої окремі засоби й методи боротьби та праці.
Український націоналізм має свій відрубний світогляд, свою відрубну концепцію нації, держави, раси, провідництва, культури, цивілізації й виховання, свою окрему політичну програму й будову соціального ладу й окрему організацію господарства, як також свої окремі засоби й методи боротьби та праці.
Перед українським націоналізмом отворяються епохальні
перспективи нової великої революції – знищити большевизм і збудували новий світ
нації та праці, нову культуру й цивілізацію українського ренесансу.
Безперечно треба слідкувати за розвитком націоналістичних
рухів у інших країнах, зокрема вчитися з досвіду фашизму й націонал-соціалізму,
одначе все треба приноровити до українських відносин і потреб, органічно собі
засвоїти й перетопити в горнилі українського духа й думки.
Автор – Дмитро Мирон-“Орлик”
Немає коментарів:
Дописати коментар