Атентат як вихід з кризи

Український правий рух, нині перебуває в гострій кризі виходом з якої має бути пошук нових методів боротьби. Відтік головного активу на війну призвів до маргіналізації правого руху, яка поглиблюється домінацією старої школи в організації боротьби (само собою, що досвід гарна штука, але не в нашому випадку, коли акції протесту оперативно вакцинуються нашою владою). 

 Щось подібне переживало УВО: затухання стихійного духу молодості в старих фронтовиків, що породжувало прагматичний підхід до організації спротиву, але вони змогли трансформуватись і запалити вогник екстремізму в націоналістичному русі, який заклав підвалини до приходу в нову організацію радикальної молоді. Молоді, яка не думала за вільний ринок, а мріяла про помсту за кривду нації, репресованих польським урядом батьків або втрачену в фронтовій боротьбі ідею незалежності. Ці хлопчики і дівчата не збиралися організовувати мирні акції протесту, оточувати урядові установи або оголошувати про голодування. Вбивство польського міністра, радянського консула або підрив місцевого відділка міліції – ось, що входило в їхні плани. Вони не збирались лячно говорити, як соціаліст Винниченко, бо як казав Коновалець: «Настане час, і не словами будемо з'ясовувати суть невмирущої...».

   Не за гарну англійську мову, як то кажуть в джерелах, пам’ятають, тих молодих студентів, і зовсім не за знесення паркану на Оскорках, а за влучний постріл в голову совєцькому консулу. Італійські праві також це зрозуміли, як наслідок світ пізнав всю велич боротьби часів ‘’свинцевих сімдесятих’’. Нові праві змогли подолати вплив старого двіжу, можливо шляхом запозичення деяких методів лівих, але не можна сказати, що від цього вони не перемогли, вони були на правильному шляху. Ми не повинні чекати повернення правих бойовиків з фронту, війна - дивна штука, що кардинально змінює людину, тільки ідейна меншість продовжить боротьбу і це при умові, що влада не встигне їх репресувати. 
   Українські праві мають якісно оновитися або остаточно маргіналізуватися. Від того, як швидко ми це зрозуміємо, і залежить успіх нашої боротьби. Але не все так погано, навіть при нинішньому стані речей ми вже маємо перший атентат. Так-так, можете бути впевнені: вбивство Бузини виконали праві хлопчики, але цього замало, нажаль ще не було ліквідовано жодного прокурора-хабарника на пару з регіоналом. Суддя випустив хабарника? Пригости його свинцевим сніданком і не забудь про самого хабарника. Генерали зливають країну? Проведи суд над зрадниками, краще в ручному режимі. Влада не хоче наступати? Формуй диверсійні загони.
   Часи жбурляння коктейлів Молотова в офіс комуністів мають піти в небуття. Підпали мають змінити вибухи. Сміттєву люстрацію має змінити свинцева. Атентати, як вихід із кризи, бо коли не діє закон, говорить вулиця.

Автор – Ярослав Божко