Arditi della Ucraina

October 14^th all Ukraine celebrated the triple holiday – St. Mary's Day, the Cossacks’ Day and the anniversary of the establishment of the UPA. All channels and Internet-media again talk as a year ago about the hand of Moscow, the FSB provocation that if Ukrainian people who came with their requirements under the walls of Verkhovna Rada of Ukraine is unable himself to radical actions against the government by democratically chose well, and similar nonsense.

  No dear citizens who blame radical youth for her actions until recently most demanding radical action against the owner of the gold but a long loaf against separatists Crimea, the Moscow occupier Donbas. Now, these are not dear sirs protect mode pseudo chocolate President of provocation! It is not difficult to guess that the so-called nationalists, who yesterday spent the morning meeting in honor and glory of warriors to disown their own activists and supporters. Thus, the leader of the "Freedom" Oleg Tyahnybok and head of the Information Center "Pravyi Sektor" Borislav Bereza unanimously stated that provocateurs nothing to do with honoring Heroes of UPA that they condemn the actions of provocateurs and require investigation.

   These gentlemen have forgotten that through provocation like this was even possible a radical change of power in Ukraine! Youth activists informal radical organization "Revenge" despite intimidation and threats of power came to protest and proved Euromaidan not become a national revolution as such, but only its precursor. So, therefore, nationalists tried to prove revanchists Ukrainian society, and a first, despite the war or something truce in the Donbas, power rear must fundamentally change, not rename and become president under the banner of chocolate. Here are some arguments direct participants in the turbulent events of the Parliament of Ukraine in 14^th of October in 2014.

   Many citizens argued that the October 14, if not lead to power the junta, but clearly define further activities and discourse show how we are all ready to board soldiers. The day soon, given our understanding of where gaps in activity. Wider problem remained the lack of coordination between the forces standing in front of tuned street. Disclaimer radical representatives of all patriotic forces represented in higher political sidelines, showed complete solidarity of interests Poroshenko and Putin.
   Once again confirmed truth that tirelessly trying to be heard radicals to the masses: the consolidation of oligarchs in maintaining the existing system is very high, they serve only their own interests. The biggest enemies and Poroshenko and Putin have these, today's "provocateurs" tomorrow "black men" that endure tomorrow dictates economic, along with thousands of former heads of the members of government.

   Ukrainian politicians and the media again called the young masked provocateurs. They blame again throwing bottles with gasoline in office buildings and throwing stones at police. Journalists race again guys put up photos that appeared in the Parliament with sticks and chains. Like a year ago nationalist youth, Ukrainian Arditi, will judge will say that now is not the time to scare democratic government. But nationalist youth do not understand the political schedules Democrats and liberals. Corruption has become many times more. Losers who came to power through our heroism year ago, the policy proved to be an even greater failure.

   But the spirit, the body breaks up fight makes every normal person prepare bricks, rebar and bottles of gasoline. To be the Ukrainian it's an instinct. Know woke Ukraine December 1, 2013 and more politicians, corrupt police, showmen. Beware Ukrainian Arditi! After all, anger Ukrainian Arditi is terrible!

   Despite all the problems, now torn Ukraine, its nationalistic younger generation, the Orange Revolution and the Revolution of Dignity, which is not give up requirements multiculturalism and the laws of the new regime will continue to defend the right to receive really Ukrainian National State – to built the Hetmanate. Ukraine needed, albeit temporarily, but much needed junta military dictatorship that will keep steel claws the economy, foreign and domestic policies.

  However, as the junta in power should be people who sweat blood and demonstrated their commitment to Ukraine and its nation. Instead corrupt MPs should be formed Council authorized military commanders among the volunteer battalions and youth ranks Ukrainian Arditi. Victory can only obtain it by force! If the enemy requires blood he shed it yourself! Without overcoming internal occupation regime without provocation, foreign occupation regime is defeated. Ukraine does not need peace for a conditional truce with Moscow horde. Ukraine requires a full-scale victories with the destruction of his lair without compromises and agreements.

   Ukrainian nation is a strong-willed folk community, which considers the state as its power-political organizational form. Sacred duty of every law-abiding citizen is an act of effective neutralization potential criminals, degenerates as permitted by law, especially in the undeclared war or ATO. But turbulent times call for drastic, even sacrificial changes! Ukrainians should get your n6atsionalistychnyy revenge! Either Ukraine will win or die during boot Moscow occupier with the tacit consent real politicians and the power renegades!

   The objective is to eradicate Ukrainian Arditi liberal style of shares in the realities of Ukrainian politics. At the request of abstinence we meet uncompromising radicalism and only Ukrainian break so complex frightened sheep. We already have experience of mass heroism but we need experience mass of individual self-esteem. Ukrainian prince should feel, regardless of social status and social role. Modest nation remain modest colonies aggressive empires.

   Tactics of the Ukrainian Arditi is a black wave of revolutionary action. Mass and painful blows to the system will result in failure of the device. Ukrainians managed to overthrow the weak and Tormented undercurrents vertical power failures camp democrats and oligarchs. Revolutionaries have to confront hypocrisy of liberals, fear the inhabitants, the Russian factor and criminal oligarchy. But first we must test our strength and power of our columns.

Author – Denis Kovaljöv, photos by Ann Volnitsova

Творець державницької традиції

  Безпосередня активна участь полкника Євгена Коновальця в бурхливих подіях на наддніпрянській Україні в 1917-1919 рр. була для нього важким іспитом державницько-політичної зрілости. Його він видержав блискуче.

  Вже першим своїм виступом полковник Євген Коновалець підняв угору прапор українського самостійництва і міцно та рішуче держав його розвиненим під час дворічних боїв проти червоних і білих московських імперіялістів, не схиливши його вниз ні в одному із так численних моментів важких, аж до IV-го Універсалу — до повного національно-державного самостійництва. В питанні національно-державної самостійности України залишається він весь час строго принциповим і безкомпромісовим.

  Друга основна риса полковника Євгена Коновальця, виявлена ним так виразно в добі збройних змагань, це його державницько-творча настанова. Держава в розумінні майбутнього Провідника УВО-ОУН – є Гарантом волі й добробуту. Виведеній тоді українськими соціялістами на сцену політичної дії засаді “насамперед партія!”, полковник Євген Коновалець з усією рішучістю протиставляє засаду “насамперед держава!”. А тому він позитивно ставиться до УНР, хоч соціялістичні експерименти її керівників йому ніяк не подобаються, і так же позитивно ставиться він теж до гетьманської Української Держави.

   Від керманичів УНР вимагає полковник Євген Коновалець безупинно державницько-творчої програми і дії: плянової розбудови справно діючого адміністраційного апарату; формування здисциплінованої армії; заведення ладу й порядку та вкорочення всякої анархії і сваволі антидержавницьких елементів; припинення оргій партійщини; передання керування державними фінансами та економікою країни в руки не партійних агітаторів, але дійсних фахівців; розбудови шкільництва і всіх інших ділянок державно-національного життя.

Соборна Україна, за яку боровся Євген Коновалець

   Соборництво — це третя основна риса патріотизму полковника Євгена Коновальця, так прикладно задемонстрована ним у дії в тих часах важкого іспиту. Для нього існує лише одна Україна і лише один український народ.

  Як здецидований самостійник і державник майбутній Провідник УВО-ОУН Євген Коновалець усвідомлює собі від першого дня революції в Росії конечність існування міцної, здисциплінованої української армії, без якої не оборонити самостійності відновленої української держави перед новими імперіялістичними зазіханнями Москви. Тому плянові організування української армії присвячує свою головну увагу. Будучи ж соборником, він вважає, що українці із західніх земель, які опинилися на території східньої частини України, так само зобов’язані захищати Золотоверхий Київ, як і наддніпрянці.

  Його пожиттєвим символом віри від днів ревеолюбції стали три головні слова: «Самостійництво, державництво й соборництво!».

Січові Стрільці полковника Євгена Коновальця

   Ні головою уряду, ні міністром, ані провідником якоїсь із впливових політичних партій в періодах Центральної Ради та Директорії УНР Євген Коновалець не був. У роках збройної боротьби за українську державу 1917-1921 рр. він був тільки комендантом та ідейно-політичним провідником одної із військових формацій УНР — Січових Стрільців. А однак — саме він, полковник Євген Коновалець, був тим, хто найбільше заважив на тому, що політичні події на наддніпрянській Україні в 1917-1921 рр. прибрали виразний характер боротьби за самостійну українську державу.

   Цю істину мусить признати кожен совісний і чесний дослідник тієї доби нашої історії!

  Наш національний Провідник – Євген Коновалець із Куренем, а згодом Корпусом Січових Стрільців був завжди надійною опорою для уряду української держави та здецидованим оборонцем її самостійности в найбільш критичних моментах. Його постать під політично-моральним оглядом на тлі тодішніх подій і осіб це — постать велетня. Цю непересічність індивідуальності Євгена Коновальця признають і його партійно-політичні противники.

Євген Коновалець і Стрілецька Рада у 1920 р.

   Так ось, львівська газета “Діло” (з датою 31 травня 1938 р.), орган УНДО, писало про роль і значення полковника ЄвгенаКоновальця в боротьбі Наддніпрянщини за державність в 1917-1921 рр.: «З іменем Євгена Коновальця зв’язана найсвітліша сторінка історії боротьби проти Московщини; його ім’я для кожного українця означає передусім творця Січових Стрільців, спершу невеличкого куреня, потім корпусу, тієї єдиної й цілком вийняткової української військово-революційної формації, яка мала де-де більше значення від її чисто військових операцій, її перемог і поразок: це була школа українця-соборника й українця-державника, школа, з якої виходив ідеальний тип українця, який не знав партикулярного патріотизму, для якого не існувала Галичина, ані Наддніпрянщина, Буковина ані Закарпаття, та який думав виключно тільки всеукраїнськими категоріями, хоч би вони в даному моменті йшли позірно на шкоду тіснішій батьківщині, в якій Січовий Стрілець народився…».

  Велич світлої постаті полковника Євгена Коновальця як носія ідеї і чину державного будівництва така сильна, а його заслуги в спрямуванні збройної боротьби українського народу в 1917-1921 рр. на шлях самостійництва й державництва такі непересічні, що навіть американська “Народня Воля”, орган соціялістів, противників українського націоналізму, в числі з датою 2 червня 1938 р. таки признала: «Євген Коновалець, бувший хорунжий австрійської армії, полонений росіянами, став восени 1917 р. комендантом “Галицького Куреня” в Києві, що пізніше прийняв назву Куреня Січових Стрільців. Курінь виріс у полк, а далі в корпус... Комендант Коновалець на тому становищі заслужився багато, що політика українського уряду не схитнулася довгий час ні в большевицький, ні в польський, ні в денікінський бік… На еміграції члени Стрілецької Ради з Коновальцем на чолі дали почин до організації відпору проти поляків і большевиків, окупантів українських земель...».

Вождь української національної революції

  У важкому, але нестримному марші до свободи від початкку революції 1917-1921 рр. вів український народ в перших двадцяти роках полковник Євген Коновалець — Вождь української національної революції, а після його трагічної загибелі веде до перемоги — його дух!

Автор – Петро Мірчук

Вождь, роздуми соціал-націоналіста

   Бувають часи, коли українським націоналістам, попри певні розбіжності, слід об’єднатись або хоча б прислухатись одне до одного… Тому, сьогодні, сумного, але водночас героїчного дня – 23 травня, коли в Роттердамі у 1938 р. було підступно вбито Вождя Української Nації – Євгена Коновальця, хотілося б представити роздуми одного соціал-націоналіста з приводу вождізму в українській історії. Тому, будьте ввічливими і не судіть суворо. Сьогодні, українці як ніколи потребують єднання! Бог розсудить нас, а Україна захистить!

Українська патріотична листівка до Дня Героїв

   Історію людства творить боротьба націй. Історію націй творять вожді – надлюди, природою і провидінням покликані саме для цього. Вождь – це не будь-який керівник. Вождя не можна призначити або обрати. Вождя можна лише відчути. І відчуваючи його, одні захоплюються і йдуть за ним, інші – ж бояться і намагаються будь-що зупинити його поступ.

   Один давно вже мертвий німець казав, що Вождь повинен мати характер, волю, талант та удачу. Якщо ці чотири властивості гармонійно поєднуються у одній видатній особистості, то ми маємо людину, покликану історією. Характер є стилем і поведінкою у найвищій формі. Знання, досвід та практика принесуть історичній постаті більше шкоди, якщо вони не будуть засновані на сильному характері. Саме сильний характер дозволяє знанням, досвіду та практиці досягти у людині свого найвищого прояву. Характер спирається на сміливість, витривалість, енергію та послідовність. Сміливість дає змогу не тільки розуміти сенс дії, але й чинити її. Витривалість уможливлює продовження цієї дії, в не залежності від будь-яких перепон. Енергія мобілізує всі сили для вчинення дії, а послідовність робить дію зрозумілою для мас, які вічно сумніваються.

Євген Коновалець – Вождь Української Nації

   Воля, слугуючи посередником між знаннями і діями, підіймає характер з рівня індивідуалістичного на рівень універсальний. Вона перетворює людину, що мріє, у людину, що втілює мрії в життя. Адже набагато важливіше не тільки знати що треба, але й хотіти цього “що треба” досягти. Зараз багато хто знає, чому на Батьківщину впали нещастя, але мало у кого є бажання, а тим більше воля, положити кінець її бідам. Багато хто з наших можновладців знає, що потрібно нації, але з них ніхто не має волі, щоб те знання реалізувати та й бажання такого в них також нема.

   Історія судить не по тому, чого ти хотів, а по тому, чого ти домігся. Для неї (історії) зовсім не важливо про що ти мріяв, але важливо чого ти здатний домогтися. З цього постулату й випливає третя властивість Вождя – талант, природна здатність досягати свого. Своїм для Вождя є загальнонаціональне, він не думає категоріями приватних речей і закони приватних речей до його дій застосовувати немає сенсу. Ми часто плутаємо бажання зі здатністю здійснити бажане, саме тому ми часто і дарма прощаємо некомпетентних людей, які говорять, що хотіли загальнонаціональних користі й добра. Можливо якийсь хворий на голову чоловік хоче народити дитину, але що нам до того? Він же не здатний на це. Той, хто хоче вести націю вперед у майбуття, повинен бути здатним на це, для чого йому потрібний талант.

Герої не вмирають, вмирають вороги!

   Вождь повинен вміти робити все. Це не означає, що він має розумітися на всіх деталях, але він повинен знати основне. Він є майстром організації – мистецтва правильного розподілу прав, обов’язків і відповідальності. Характер, воля і талант проявляються у здатних людях. Вони або є, або їх немає. Але ці три властивості лише зумовлюють Вождя, а діяти в історичному просторі дає йому можливість лише одна-єдина удача.

   Вождь повинен бути удачливим. Він повинен мати благословіння від вищих сил. Але удача Вождя кардинально відрізняється від удачі звичайних людей. Удача Вождя полягає в тому, щоб своєчасно проявитися. Вождь удачливий, коли у ньому визнали Вождя і він передав свій історичний посил своїм апостолам-паладинам – національній еліті. Після цього Вождь може піти у вигнання, потрапити за грати та навіть померти, але той посил, який передав він своїм послідовникам, вже буде творити історію. Звісно набагато краще, коли національна еліта творить історію безпосередньо на чолі з Вождем, але й без його фізичної присутності він завжди буде осявати плоди свого історичного поштовху, як символ руху.

Прапор ВГО "Патріот України"

   Після того, як Вождя відчули, визнали і увірували в нього паладини, його історичну місію виконано. Вождя можуть зрадити, підірвати авторитет у певних колах, облити брудом у очах натовпу, але у свідомості його дійсних послідовників він залишить те зерно, що буде штовхати їх вперед. Тепер тільки від його апостолів залежить чи буде місія Вождя виконана у повній мірі. Від них залежить буде побудована нова імперія, що перетворить життя мільярдів, чи з’явиться нова легенда, яка переверне свідомість одиниць, що будуть готувати грунт для нової історичної місії, нового Вождя.

   Як отара ніколи не йде проти вівчара, так і маси ніколи не противляться вождям. Маси часто не сприймають узурпаторів, які не маючи необхідних природних властивостей, претендують на владу і намагаються удавати з себе вождів. Маси можуть не противитися ним, але сприймати їх за вождів ніколи не будуть. Цап також може водити отару за собою, але вівчаром йому ніколи не стати, він ніколи не буде командувати вівчаркам, які слідують лише за вівчарем. Справжнього Вождя маси боготворять, навіть якщо він їм каже гірку правду і визнає їх керованим натовпом. Штучного узурпатора ж вони можуть боятися, але завжди будуть ненавидіти, навіть якщо він буде поливати їх ріками лестощів і запевняти, що є лише їх слугою.

Андрій Білецький – командир ВГО "Патріот України" та головний провідник СНА

   Українцям пощастило. Вони мали справжнього Вождя, Євгена Коновальця. Сьогодні, українські соціал-націоналісти вважають таким лідера громадської організації "Патріот України" – Андрія Білецького, якого злочинні правоохоронні органи запроторили у СІЗО. Наш Вождь має характер, волю, талант та удачу. Українці відчули його, визнали і пішли за ним. Вороги нашої нації вбили одного, який встиг виховати і вкласти у душі своїх однодумців та наступників віру і волю. Сьогодні з нами новий Вождь. А отже українці вже на історичному шляху. Тепер тільки вперед!

Автор – Осип Павлович

(світлині взяті з сайту sna.in.ua)