Депутат порушив закон – ніякої поблажливості

У Фінляндії розгорівся грошовий скандал, у якому замішаний депутат фінляндської Едускунти. Колишній голова громадської прибуткової організації "Молодіжний фонд", одночасно і депутат парламентської фракції від партії "Фінляндський Центр" Антті Кайкконен отримав умовний тюремний термін у справі вищезазначеного фонду. Суд визнав депута винним у перевищенні посадових повноважень і нецільове витрачання коштів засудивши його до 5 місяців позбавлення волі умовно.

  Генеральний секретар фінляндської Едускунти Сеппо Тійтінен нагадав, що будь-які дисциплінарні заходи по відношенню до депутата можуть прийматися тільки після вступу вироку в законну силу.

  "Молодіжний фонд" – громадська прибуткова організація наближена до партії "Фінляндський Центр", яка будує дешеве житло для молоді. Підозри в нецільовому витрачанні коштів фонду виникли ще після парламентських виборів 2007 р., коли з'ясувалося, що багато політиків від партії "Фінляндський Центр" отримали кошти для фінансування своїх виборчих кампаній саме від "Молодіжного фонду".

   У Фінляндії рідко виникають масштабні скандали із грошовими оборудками депутатів, так як ті заздалегідь намагаються здати мандат аби не осоромити себе і виборців. Гучна справа "Молодіжного фонду" стала вибухом для фінляндської громадськості та однією з найгучніших корупційних справ останніх років.

   Покарані також керівники подібного соціал-демократичного "Фонду спортивної підтримки молоді". Сьогодні повітовий суд Гельсінкі виніс вироки у корупційній справі пов'язаній з фінансуванням політичної діяльності депутатів від СДП. Керівництво вищезазначеного фонду отримало штрафи за перевищення посадових повноважень у розмірі 10 мінімальних заробітних плат (приблизно €700-1000 – одна заробітна платня середньостатистичного громадянина Фінляндії).

  Цікавим виявився коментар фінських націоналістів щодо корупційної діяльності депутатів центриста та соціал-демократів. Так, голова фракції "Справжніх фінів" у Едускунті Піркко Руохонен-Лернер має намір підняти питання про подальше перебування Антті Кайкконена у якості депутата. Фінськи націоналісти закликають Антті Кайкконена якнайшвидше самому зробити висновки щодо продовження своєї діяльності в парламенті і не допустити силового відбирання мандата. На думку націоналістки Піркко Руохонен-Лернер, правила повинні бути для всіх одні, як для звичайних громадян, так і для депутатів, до якої б партії вони не належали, чи то СДП, чи "Фінляндський Центр", а може і "Справжні фіни".

Автор – Денис Ковальов

Весняна сесія Едускунти – "Справжні фіни" в президії

Сьогодні, 4 лютого 2013 р., відкрилася весняна сесія фінляндського парламенту – Едускунти. Вже опівдні відбулось голосування щодо обрання нового спікера парламенту. Правляча коаліційна більшість, до якої входять партії: Kokoomus (вона ж "Національна коаліційна партія"), Соціал-Демократична партія та партія "Фінляндський центр" одностайно підтримала на посаду спікера соціал-демократа Ееро Гейнялуома, який вперше став спікером ще в травні 2011 р., за нього було віддано 153 голоси.

  Посаду першого віце-спікера Едускунти отримав представник "Національної коаліційної партії" – Пекка Раві (обраний 189 голосами). Багато хто з депутатів фінляндського парламенту вважає, що призначення Пекки Раві стало можливим завдяки втручанню у справи Едускунти уряду і самого прем’єр-міністра Юркі Катайнена, який є головою "Національної коаліційної партії".

   Але не обійшлось і без казусу. Так, за посаду другого віце-спікера одразу розпочалась боротьба. Протягом 2012 р. цю посаду займав націоналіст Анссі Йоутсенлахті представник партії "Справжні фіни", але сьогодні йому в опоненти партія "Фінляндський центр" висунула кандидатуру екс-прем'єр-міністра Марі Ківініємі. Це призвело до двохгодинних дебатів, на яких перемогу здобув кандидат від фінських націоналістів, який отримав 114 голоси.

Парламентські партії "Справжні фіни" та ВО "Свобода"

  Таким чином, можна вважати, що президія фінляндської Едускунти нагадує президію української Верховної Ради, але дещо у видозміненому порядку:

   1) президія Верховної Ради України – голова ВРУ від Партії регіонів (представник партії правлячої більшості), перший заступник голови ВРУ від КПУ (комуніст, підтримує правлячу більшість), другий заступник голови ВРУ від ВО "Свобода" (націоналіст, представник опозиції);

  2) президія Едускунти Фінляндської Республіки – спікер від Соціал-Демократична партії (соціаліст, підтримує правлячу більшість), перший віце-спікер від "Національної коаліційної партії" (представник партії правлячої більшості), другий віце-спікер від "Справжніх фінів" (націоналіст, представник опозиції).

  Після обрання президії Едускунти, кожна з парламентських фракції обрала собі голову. Так як лідер фінських націоналістів Тімо Сойні очолює муніципальну раду міста Еспоо, однак все ще є депутатом парламенту, то головою фракції "Справжніх фінів" в Едускунті було обрано пані Піркко Руохонен-Лернер, яка очолювала фракцію з листопада по грудень 2012 р.

Автор – Денис Ковальов

Perussuomalaiset: справжні фіни – справжні націоналісти

   В останній день 2012 р., що приніс багато цікавого у політичне життя як України, так і Фінляндії, де націоналістична партія "Справжні фіни" набирає популярності і може вже незабаром увійти в трійку партій-лідерів (де зараз перебувають центристи – Коаліційна партія Фінляндії "Коkооmus" і партія "Фінляндський Центр", а також ліві – Соціал-демократична партія), хотілося б підвести підсумки і забажати чогось неймовірного.

Suomen Suomi – ei maahanmuutto!

Всенародний рейтинг

   За результатами цьогорічного грудневого опитування популярності політичних партій, проведеного телеканалом YLE, найбільший зліт продемонстрували "Справжні фіни", популярність яких з листопада зросла на 2%. Правляча Коаліційна партія "Коkoomus" зберегла позиції найбільш популярної з підтримкою в 21%. Опозиційна націоналістична партія "Справжні фіни" показала найвищий результат за цей рік: партію підтримали в грудні 18% опитаних. (В опитуванні взяли участь 1513 чоловік в період з 3 по 27 грудня. Статистична похибка дослідження становить +/- 2%). Таким чином на кінець 2012 р. Фінляндія розділилася на два політичні табори – тих, хто підтримує глобалізацію (центристи та ліві) і тих, хто критикує її (націоналісти).

   Націоналістична партія "Справжні фіни", яка після виборів у квітні 2011 року стала фундаментом опозиції через свою антиімігрантську риторику, впродовж вже двох років здобуває все більше шаленої популярності не тільки серед мешканців столиці Фінляндії та промислових центрів як Тампере чи Еспоо. На сьогодні іммігранти заселяють і прикордонні з Росією провінції – Північна та Південна Карелія, які є переважно сільськогосподарськими, тому й тут відчувається зростання рейтингу партії "Справжні фіни": із червня по серпень 2012 р. з 7,9% до 17,5%.

Грудневий рейтинг – "Справжні фіни" стали 2-ю партією за популярністю

Президент-консерватор

   5 лютого 2012 р. в другому турі президентських виборів у Фінляндії перемогу здобув колишній спікер парламенту (Президент Едускунти у 2007-2011 рр.) представник центриської Коаліційної партії "Коkoomus" – Саулі Нійністьо, який за своїми переконаннями близький до націоналістів зі "Справжніх фінів". Президент-консерватор, політична лінія якого різниться від лінії однопартійця і прем’єр-міністра Юркі Катайнена, в день незалежності своєї країни зауважив, що Фінляндія повинна дотримуватися трьох основних принципів в галузі оборонної політики:

a)      військове неприєднання до будь-яких військово-політичних блоків, на кшталт НАТО чи ОДКБ;

b)      загальна військова повинність (тобто – призов) всіх громадян чоловічої статті (жіночої – за бажанням) у віці від 18 до 25 років, строк служби – від 6 місяців до 2 років залежно від роду військ;

c)      оборона всієї території країни.

   Президент Саулі Нійністьо збирається дотримуватися цих принципів і залучити на свій бік уряд і депутатів фінляндського парламенту, за для єдності в захисті рубежів Фінляндії. В цьому його підтримують всі члени партії "Справжні фіни", депутати якої вже внесли свій законопроект щодо належного фінансування армії для оборони та захисту територіальної цілісності Фінляндії, особливо на східних кордонах. На думку багатьох фінляндських політичних аналітиків 2013 р. стане для президента Саулі Нійністьо та лідера партії "Справжні фіни" – Тімо Сойні роком політичної єдності у зовнішньополітичній риториці: від питання щодо можливого виходу Фінляндії з Єврозони до можливого вступу в НАТО.

12-й Президент Фінляндії – Саулі Нійністьо

Боротьба iз забрудненням

   У листопаді 2012 р. поблизу фінляндського міста Йоенсуу стався витік отруйних відходів з нікелевої шахти в містечку Талвіваара. Аварія загрожувала обернутися найбільшою екологічною катастрофою в історії країни. За даними фінляндських екологів, рідкі отруйні відходи з шахти, що містять важкі метали (уран, нікель) і токсичні хімічні речовини, виплеснулися у найблищі водойми. За даними Гельсінського центру радіаційної та ядерної безпеки, в одному з струмків в трьох кілометрах від Талвіваара концентрація урану в 50-80 разів перевищує норму, але поки вона не загрожує здоров'ю людей.

   Фінансування шахт з видобутку нікелю та руди у Талвіваара відбувається з бюджету Фінляндії, на яке дав згоду уряд Юркі Катайнена. Про те, інцидент з витоком хімічних речовин у водойми спричини не тільки екологічний, але й політичний колапс. У Гельсінкі представники партії "Справжні фіни" та просто не байдужі до екології мешканці столиці Фінляндії провели демонстрацію "Stоp Таlvіvааrа!", метою якої стало висунення вимог щодо закриття шахт у Талвіваара і виплати мешканцям цього населеного пункту відшкодувань.

   На думку Тімо Сойні, лідера партії "Справжні фіни" компанія TalviVaara в свій час отримала ліцензію на видобуток сировини на хибних підставах. Тому націоналісти вимагають переглянути питання про видачу ліцензії цій гірничо-видобувній компанії. Учасники акції зібралися біля будівлі Едускунти, звідки вони пройшли до будівлі Міністерства промисловості та праці Фінляндії, де вони передали петицію міністру праці Лаурі Іхалайнену представнику Соціал-демократичної партії. Демонстранти вимагали від міністра реальних дій, замість слів. Після цього учасників ходи зустрічав міністр навколишнього середовища Віллі Нійністьо від Партії Зелених, який підкреслив, що подібних екологічних проблем більше не повинно виникати, однак протестувальники не повірили цьому і повернулося до будівлі Едускунти. Протест закінчився мирно виступом депутатів-націоналістів, які закликали боротися з бюрократією.

Акція проти забруднення шахт Талвіваара

Від передвиборчих гасел до реальних дій

   28 жовтня 2012 р. стало вирішальним днем для Фінляндії – на виборах до муніципальних рад "Справжні фіни" зуміли не тільки збільшити свій рейтинг на +7,2%, але й свою присутність в муніципалітетах у двічі – у порівнянні з 2008 р. в місцевих радах було 440 депутати-націоналісти, відтепер їх вже 1195. Лідер націоналістичної партії "Cправжні фіни" Тімо Сойні на початку листопада 2012 р. в інтерв'ю фінському телеканалу YLE заявив, що його партія зможе вивести з промислової кризи країну завдяки активній протидії політиці мультикультуралізму, посиленню участі представників титульної нації у самоврядуванні, однак не полишаючи депутатських крісел, а лише омолодивши кадри новими професіоналами.

   Економічна криза об'єднала фінів, надала нового поштовху фінському націоналізму, зробивши партію "Справжні фіни" флагманом національного відродження в політиці. Вже на першому сесійному засіданні муніципальної ради Еспоо 26 листопада 2012 р. фракція "Справжніх фінів" ухвалила рішення про відновлення діяльності місцевого заводу Nokia та збільшення його персоналу з 1,5 тис. осіб до 3 тис. осіб, що має позитивно відбитися на рівні зайнятості в Еспоо.

   Тим часом 21 грудня 2012 р. депутати Едускунти прийняли бюджет Фінляндії на наступний рік. У підсумку п'ятиденного розгляду, до бюджету не було внесено жодної зміни, хоча опозиція у вигляді націоналістів з фракції "Справжніх фінів" змусила парламентарів голосувати майже не 400 разів. Проект бюджету, представлений фінансовою комісією, був схвалений без змін. Остаточна цифра бюджету склала 54 млрд. євро. Розгляд та прийняття бюджету зайняло в Едускунті в цілому майже 3 місяці. Опозиція представила найбільшу кількість пропозицій щодо змін у бюджеті. Більшість побажань традиційно стосувалися видатків міністерства зв'язку і міністерства транспорту. По завершенні розгляду бюджету, парламентарі проголосували і з приводу довіри уряду – недовіру уряду висловили депутати з фракції "Справжні фіни", більше їх ніхто не підтримав.

Тімо Сойні – лідер партії "Справжні фіни"

   «Гасла і агітація закінчились, прийшов час реальних дій та справжньої політики. "Справжні фіни" стануть форпостом фінської національної самоідентичності в політиці як республіканського, так і місцевого рівня. Жоден голос відданий на виборах нам не буде втрачений, навпаки, ми зробимо все аби вивести Фінляндії з кризи завдяки підтримці нашого виборця. Досить годувати Грецію та Італію, ми маємо забезпечити своїх громадян гідною зарплатнею та пенсією. Уряд Катайнена-Урпілайнен довів багату Фінляндію до напівжебрацького стану, ми маємо все повернути на місця, як це було на початку 2000-х. Від сьогодні ми всі маємо усвідомити, що підтримка населення у 2012 році має бути виправдана і закріплена реальними справами у 2013 році» – заявив Тімо Сойні на урочистих партійних грудневих зборах в Еспоо де він очолив місцеву раду.

Замість висновків

   Як і багато інших націоналістичних партій Європи та ЄС "Справжні фіни" ведуть послідовну боротьбу за національну справедливість на всіх рівнях – від муніципальної ради у маленькому провінційному містечку до столичної Едускунти. Фінські націоналісти протягом останніх двох років довели всім, що вони – реальна сила, яка може впливати на ситуацію як в межах, так і поза межами Фінляндії. Незважаючи на різного роду абсурдні звинуваченні у ксенофобії та неонацизмі від лівих партій та організацій, рейтинг "Справжніх фінів" тільки зростає. Реальні дії – захист населення від безробіття і мультикультурності довів правдивість гасел фінських націоналістів.

Kansallisuusaate – рelastus Suometä

   Таким чином, ми – українські націоналісти, маємо брати приклад з наших фінських побратимів. Фракція ВО "Свобода" у Верховній Раді України має розгорнути масштабну боротьбу з українофобією та повернути нарешті Україну українцям. Досить ходити маршами, час реальних дій! Не можливо збудувати сильну державу сидячи в кав’ярні чи з прапором на майдані, державу будують люди з революційним запалом у серці! Прагнемо більше ніж просто фракції – націоналістичного уряду та президента-націоналіста. Лиш так збудуємо українську Україну.

Автор – Денис Ковальов

(світлини взяті з сайту aamulehdenblogit.ning.com)

Тернистий шлях до неомріяної незалежності

  Цьогоріч 6 грудня Фінляндія відзначає 95-ту річницю з моменту здобуття своєї незалежності (фін. Itsenäisyyspäivä) від Російської держави. Цей день є національним державним святом, який на відміну від України святкується завжди помпезно і тріумфально – військовим парадом усіх сил (ВВС та ВМФ до піхоти та наземної техніки), а також прийомом видатних фінських громадян у палаці Президента Фінляндської Республіки в Гельсінкі. Але чому у Фінляндії, яка на відміну від України, не мала 1000-літню історію державотворення так бережно відносяться до своєї незалежності та державної самостійності? – Зверномось до історії аби дізнатись це!

Фінська листівка "З днем незалежності!"

   У середині XI ст. фіномовне населення (племена суомь, гяме, корела, іжора),  що жило між Балтійським морем та Онезьким озером, знаходилося в залежності від Новгородської республіки, пізніше від Шведського королівства. Фіномовні племена сприйняли західну культуру і шведські соціальні підвалини, через те, що були нав’язані "хрестом і мечом", а верхівка суспільства стала говорити шведською мовою. Кордон шведської та новгородської  (пізніше московської) сфер впливу багаторазово змінювалися протягом століть, поки ініціатива однозначно не перейшла до московської сторони.

   У 1710 р. і 1743 р. Швеція втратила південно-східну частину Фінляндії (Стара Фінляндія), а в 1808-1809 рр. – і всю решту Фінляндії. Російський імператор Олександр I не перешкоджав збереженню колишніх шведських традицій і ввів самоврядування для фінів, які розпоряджалися власними коштами незалежно від наказів з Петербургу. В той час, коли деспоти Європи манірно вправляються в освіченому абсолютизмі, завдяки ідеям романтизму у 1840-х рр. сформувалася національна самосвідомість фінів.

Фінська мапа змін кордонів Фінляндії з 1323 р. по 1944 р.

   У роки "великих реформ" Олександра ІІ почалися політичні дискусії, щодо політичного статусу Фінляндії: так, у 1863 р. було видано "Сейм наказ", згідно з яким у Гельсінкі щорічно почались скликатись представницькі збори – Фінляндський Сейм та Сенат. В Україні у цей час видається славнозвісний "Емський наказ", який забороняє друк книжок українською мовою. Великою перевагою Фінляндії був її автономний статус, який надав Олександр І ще в 1809 р. у Порвоо, що передбачав, зокрема, створення фінських національних військових формувань. У 1878 р. була створена фінська армія з дев'яти батальйонів.

   Після "Весни народів" і польських повстань  російські генерал-губернатори, як ставленики російського монарха і Великого Князя Фінляндського, почали підтримувати фіномовний національний рух, аби обмежити шведський вплив у Фінляндії, орієнтований на Захід, і не допустити можливі заворошуння у себе під боком. Завдяки такому необачному кроку російської влади фінська еліта (шведсько-, німецько-, фінсько-, російськомовна) зробила свій історичний вибір: бути фінами! А це означало — у майбутньому створити цілісну, потужну, структуровану національну культуру, громадянське суспільство, власний національний капітал, політичну систему і так далі.

Російський орел намагається відібрати збірник законів у Діви-Фінляндії

   Як тільки у 1880-х рр. фінська мова розвинулася настільки, щоб реально претендувати на роль загальнонаціональної літературної — в саме у цей момент тільки починає визрівати ідея фінляндської самостійності, але не створення окремого державного утворення, а приєднання Фінляндії до союзу вільних європейських націй. У подальшому ця ідея трансформується у ідею створення незалежної національної держави – Фінляндія. У так званий "Бобриковський період" (1899-1904 рр.) проводилась масова русифікація Фінляндії у всіх сферах життя.

   Революція 1905-1907 рр. змусила російський царизм відступити і схилитися до реформ. Фіни зробили свій внесок у цю революцію загальним страйком і Свєоборзьким збройним повстанням. В результаті чого "бобриківська" політика асиміляції була припинена, а конституційне управління Фінляндії було відновлено. Робітничий рух вдалося утихомирити введенням загального рівного виборчого права і скликанням однопалатного парламенту – Едускунти, замість чотирьохстанового Сейму.

Фінська листівка присвячена революції 1905-1907 рр.

   Після врегулювання загольноімперських питань прем’єр-міністр Російської імперії Петро Столипін взявся за Фінляндію. У 1910 р. питання загальнодержавного значення знову перейшли від Едускунти у відання російських органів влади – Державної Думи і Ради міністрів. Замість несення військової служби фінів змушували платити особливий податок, бо довірити їм зброю було вже неможливо, ще свіжим було Свєаборзьке повстання, а фінська преса піддалася цензурі. У 1912 р. молоді фінські політики Юго Кусті Паасіківі і Пер Евіннд Свінгуфвуд у приватній бесіді в кулуарах Едускунти прийшли до висновку, що так далі тривати не може: настав час відокремитися від Росії. Однак сильний російський гарнізон у Фінляндії не залишав можливостей для досягнення поставленої мети. Власне, дві хвилі насильницької асиміляції, спочатку бобриківська, потім столипінська, з боку російського уряду і стали причиною своєрідного відчуження фінів від Росії. Ставлення до росіян у той час характеризувалося антипатією, іноді забарвлений в ксенофобські тони.

   Справжній рух за незалежність Фінляндії розпочався після Лютневої революції в Росії у 1917 р., котру спричинили заворушення через чисельні поразки у Першій світовій війні. Такий розвиток подій дав нагоду Фінляндії вийти з-під впливу Росії. У березні 1917 р. були відновлені привілеї Фінляндії, втрачені після революції 1905-1907 рр. Був призначений новий генерал-губернатор і скликаний новий склад Едускунти. Однак закон про відновлення автономних прав Фінляндії, ухвалений Едускунтою 18 липня 1917 р., був відхилений Тимчасовим урядом, а Гельсінкі зайняли російські війська. Після повалення Тимчасового уряду більшовиками у Петрограді та декількох непорозумінь між націоналістами і соціал-демократами у Гельсінкі про те, хто повинен мати владу в Фінляндії – ліві чи праві, Едускунта на чолі з Пером Евіндом Свінгуфвудом, проголосила Фінляндію незалежною державою 6 грудня 1917 р. За десять днів Рада народних комісарів на чолі з Владіміром Лєніним офіційно визнала незалежність Фінляндії.

Оригінал декларації незалежності Фінляндії

   В цей час радикально налаштовані соціал-демократи разом з іншими лівими силами організували загони Червоної гвардії і в січні 1918 р. проголосили Фінляндію соціалістичною робітничою республікою. Уряд Фінляндії на чолі з Пером Евіндом Свінгуфвудом формують незалежний національний уряд у Ваасі, де лідер консервативної партії барон Карл Ґустав Маннергейм очолив охоронні загони білої гвардії – Шюцкор (швед. Skyddskår), щоб перешкодити поширенню червоного революційного руху на північ. Розгорілася громадянська війна між "білими" і "червоними" – останнім допомагали російські війська, що ще залишалися в країні.

   Німецька імперія направила одну дивізію, щоб допомогти уряду у Ваасі встановити пронімецький режим – створити Королівство Фінляндія, де королем мав стати німецький принц Фрідріх Карл Гессен-Кассельський. Червоні виявилися не в змозі протистояти добре озброєним німецьким військам, які незабаром захопили Тампере і Гельсінкі. Останній оплот червоних Вііпурі (Виборґ) здався у квітні 1918 р. А 16 травня 1918 р. було скликано новий склад Едускунти для формування уряду, і Пер Евінд Свінгуфвуд був призначений виконуючим обов'язки голови держави – регентом. Розорення господарства країни і блокада з боку країн Антанти зробили життя в країні нестерпним, через що багато політичних партій втратили довіру народу.

Фінська листівка "Фіни та німці разом захищають незалежність Фінляндії"

   Вже у квітні 1919 р. була прийнята перша конституція незалежної Фінляндської Республіки, а президентом було обрано шведа за національністю, але фіна по духу – Каарло Юго Столберґа. Спірні питання з РРСФР були улагоджені завдяки мирній угоді, укладеній в Тарту в жовтні 1920 р., тоді ж Фінляндія стала членом Ліги націй. Конфлікт зі Швецією через Аландські острови був вирішений в 1921 р.: архіпелаг відійшов до Фінляндії, але був демілітаризований. Мовне питання в країні було зняте шляхом визнання обох мов — фінської і шведської — державними.

   Отже, підсумовуючи вище написане, хотілося б зазначити і підкреслити важливу думку. Навідміну від України, де процес націотворення і національної свідомості нараховував століття і призвів також до здобуття самостійності у 1917-1921 рр., у Фінляндії цей процес тривав всього 30-50 років, однак фінам вдалося втримати цю таку бажану незалежність. Українська влада Грушевського-Скоропадського-Винниченка-Петлюри не дбала про націю, не хотіла її охороняти армією, а тому програла власну державу носіям антиукраїнської ідеології. Якби там не було, але історія все ж таки розтавила все на свої місця. Тож, хай буде!

   Вітаю всіх з днем незалежності Фінляндії!

Автор – Денис Ковальов

(світлини взяті з сайту wikisource.org)

Русифікація Фінляндії (1899-1907)

   Русифікація Фінляндії – політика Російської імперії щодо Великого князівства Фінляндського в кінці XIX – на початку XX ст., спрямована на поступову ліквідацію автономії Фінляндії, її інтеграцію до складу імперії та введення самодержавної форми правління. Найбільш послідовно політика русифікації проводилася в період 1899-1907 рр., який увійшов у фінську історіографію під назвою "час гонінь" (фін. sortovuodet).

Символічне зображення Діви-Фінляндії

   Вагомий внесок у вивчення проблеми русифікації Фінляндії зробили радянські вчені І.І. Кяйвяряйнен, Л.В. Суні. Так, відомий історик В.В. Похльобкін, спростовує загальноприйняту у фінській і російській історіографії точку зору про насильну русифікацію краю в кінці XIX – на початку XX ст. «Ни в одном документе, ни в одном официальном, полуофициальном, секретном и публичном заявлении с русской стороны за 100 лет автономии нельзя найти при всем желании и какой-либо тени отрицания права на национальную и религиозную самобытность за финляндцами», – стверджує історик.

   Основними віхами русифікації були: "Лютневий маніфест" 1899 р.,  "Маніфест про мову" 1900 р.,  "Закон про реорганізацію фінляндського Сейму" 1906 р. Політика русифікації сприяла піднесенню фінського національного руху, попри тиск російського царизму. Слід зазначити, що на відміну від ряду інших національних окраїн Російської імперії, русифікація Фінляндії проводилася насамперед у адміністративно-правовій сфері і практично не торкнулася культуру і систему освіти країни. Вона виражалася, здебільшого, у спробах інтеграції фінської економіки в загальноросійську, приведення державного устрою і законодавства Фінляндії до загальноросійським нормам і створенні єдиної оборонної системи.

Микола Іванович Бобриков

   До кінця XIX ст., після ліквідації автономії царства Польського, Фінляндія поряд з Хiвінським ханством і Бухарським еміратом залишалася однією з небагатьох територій у складі Російської імперії, які користуються настільки широкою внутрішньої самостійністю. Але в кінці 1890-х рр. в імперії посилилися тенденції централізації, почався новий виток політики русифікації національних окраїн, цілями якої, зокрема, були ліквідація сепаратистських устремлінь неросійських народів, залучення їх в російську культурну спільність і посилення адміністративного контролю над національними меншинами імперії.

   Початок планомірної русифікації Фінляндії було пов'язано з призначенням в жовтні 1898 р. генерал-губернатором Фінляндії М.І. Бобрикова. Вже в лютому 1899 р. імператор Микола II підписав маніфест, яким затвердив право монарха видавати обов'язкові до виконання на території Фінляндії закони без погодження з Сеймом і Сенатом країни. Лютневий маніфест суттєво обмежував конституційну систему Фінляндії і наближав правовий статус Великого князівства до статусу інших російських регіонів. Це викликало масові протести в Фінляндії.  У 1900 р. було видано новий маніфест про мову, відповідно до якого мовою діловодства та адміністрації було оголошено російську. Нарешті, в 1901 р. вийшов новий закон, який ліквідував окремі фінські збройні сили, призначені для оборони великого князівства, і включив їх до складу єдиної армії Російської імперії, зробивши формально можливим використання фінських військовослужбовців у будь-яких кінцях імперії. Ці законодавчі акти викликали різке обурення в Фінляндії. У країні почастішали страйки, стало розширюватися застосування тактики "пасивного опору".

Мапа Великого князівства Фінляндського

   У той же час  царизм посилював заходи проти опозиції: прихильники фінської конституції витіснялися з посад в державній системі, посилилася цензура, а в 1903 р. М.І. Бобрикова були надані особливі повноваження. Хоча в тому ж році було розгромлено фінське таємне товариство, яке боролося проти русифікації країни, його члени знайшли притулок в Швеції і продовжили звідти революційну роботу, увійшовши в контакт з російськими терористичними групами соціалістичної спрямованості. Результатом цього стало вбивство генерал-губернатора М.І. Бобрикова.

   З початком російсько-японської війни у 1904 р. радикальні групи фінських націоналістів отримали фінансову допомогу від японського уряду через полковника М. Акасі і закупили зброю для організації повстання з метою проголошення незалежності Фінляндії. Проте крах судна, що доставляв озброєння, призвів до провалу цього плану. Тим не менш, під час революції 1905 р. в Фінляндії різко посилився страйковий рух, почастішали виступи опозиції, що вимагала відновлення конституції країни. Ослаблений революційними виступами в 1905-1907 рр. і поразкою в російсько-японській війні, царизм Маніфестом 17 жовтня 1905 р.  призупинив дію русифікаційних законів і особливих повноважень генерал-губернатора і відновив дію старої фінської конституції. У 1906 р. була проведена реформа представницького органу Фінляндії – застарілий становий сейм був замінений однопалатним парламентом – Едускунтою (фін. Еduskunta), що обирався за принципом загального виборчого права.

Однопалатний парламент Фінляндії – Едускунта

   Після придушення революції 1905-1907 рр. політика Російської імперії в Фінляндії знову набула характеру поступової русифікації та обмеження фінської автономії. За ініціативою прем'єр-міністра Росії П.А. Столипіна відновилося наступ на прерогативи фінляндського парламенту.

Автор – Денис Ковальов

(cвітлини взяті з сайту finland.org.ua)