"Jobbik": мадярські кишенькові радикали ґлобалістів

Політична партія "Рух за кращу Мадярщину" (мадяр. Jobbik Magyarországért Mozgalom), відомий більше за короткою назвою "Jobbik", була колись однією з найбільш праворадикальних сил в Європі. Загони її військово-спортивного крила (мадяр. Magyar Gárda) не раз маршували вулицями Будапешта, погрожуючи сусіднім країнам відібрати "етнічні мадярські землі", зокрема й українське Закарпаття. Однак сьогодні ця партія демонструє зовсім протилежну, до колись декларованої політичної позиції.

   2 роки тому новим лідером руху "Jobbik" обрано етнічного єврея, хоч і похрещеного у католицтво — Пийтера Йокоба. Він оголосив про здійснення докорінних реформ всередині щойно очолюваної ним політичної сили. По-перше, "Jobbik" відмовився від праворадикальної риторики та не буде більше наводити жах на національні меншини (першочергово — циган) у Мадярщині, а по-друге, партія планує брати участь у проєктах, пов'язаних зі вшануванням жертв Голокосту.

   Але справжній поворот руху "Jobbik" у бік центризму, а тепер, вірогідно, вже й лівацтва, розпочався за каденції колишнього лідера Ґабора Вони, що після програшу на останніх парламентських виборах у 2018 р. взагалі пішов з політки. Відверто неонацистська партія втратила довіру виборців за кілька років до того, під час розгортання міграційної кризи в Європі. Керівництво "Jobbik" не змогло (а може і не захотіло) вчасно використати принагідну ситуацію у своїх цілях, чим істотно посилила позиція чинного прем'єр-міністра Віктора Орбана з "Альянсу молодих демократів — Мадярського громадянської спілки" (мадяр. Fiatal Demokraták Szövetsége — Magyar Polgári Szövetség).

   Саме теперішній голова мадярського уряду взяв на озброєння не тільки риторику своїх опонентів, але й жорсткі методи у протидії нелегалам, чим здобув популярність громадськості. Закриття кордонів для мусульманських дивним чином збіглася у часі з кампанією проти мадярсько-американського олігарха єврейського походження Дьордя Шороша. До слова, саме його підозрюють у підкупі керівництва "Jobbik", котре змінило свого лідера на поміркованого лівоцентриста, що буде боротися з антисемітською політикою як всередині партії, так і зовні — з діями Віктора Орбана.

   «Якщо комусь не подобається те, що як робить пан Шорош, то це особиста проблема тієї особи. Відтак будь-які рішення спрямовані на заборону або перешкоджання діяльності благодійних фондів нашого співвітчизника-філантропа слід розцінювати як ганебний антисемітизм, якому не місце у мадярській політиці. Ймовірно, що пан Орбан просто не здатний запропонувати кращі альтернативи», — з промови Йокоба під час вступу на посаду голови партії.

   Наведена цитата нового очільника "Jobbik" може свідчити лише про те, що мадярські неонацисти стали ручними, кишеньковими радикалами глобалістів. Упродовж останніх місяців, навіть попри карантинні обмеження на тлі пандемії коронавірусу, партія Йокоба вже налагодила співпрацю з ліберальною опозицією, щоб у жовтні 2020 р. поборотися за крісло міського голови Будапешта у двобої з висуванцем Орбана. Відтак "Jobbik" тепер перебуває у реальній, а не у бутафорній конфронтації з чинним мадярським урядом, з яким марно намагалася конкурувати упродовж міграційної кризи.

   Рядові ж партійці досі у стані шоку й не можуть осягнути нову для себе дійсність — лідер їхньої політсили єврей-лівоцентрист, якому не болить "Велика Мадярщина". Цьому є логічне пояснення: керівництво партії в особовому складі лишилося статичним, за виключенням кількох представників, а докорінних змін зазнала її політична програма, з якої зникли згадки про посягання на територіальну цілісність країн-сусідів, де проживає чисельна етнічна мадярська спільнота. Стиль і сутність оновленого руху "Jobbik" набуває ознак подібних до тих, що їх в Україні спостерігали під трансформації СНПУ на ВО "Свобода" з єдиною заувагою — українські націоналісти довели свою відданість Батьківщині та Ідеї Nації у кровопролитних боях із московськими агресорами, у той час, як мадярські праворадикали пристосувалися до комфортних умов глобалістичного проєкту, що ним є Євросоюз.

Автор — Kalev Korpinen

Правий шлях Мадярщини та закарпатське питання

   В 2002 р. група студентів Будапештського університету організувала в Мадярщині "Молодіжну Асоціацію Правого Крила" (угор. Jobboldali Ifjúsági Közösség – JOBBIK), яка в жовтні наступного року була зареєстрована як політична партія і до 2007 р. вже представляла собою серйозну політичну силу з власним воєнізованим молодіжним крилом "Мадярська гвардія" (угор. Magyar Gárda Mozgalom), на чолі якого став Габор Вона, нинішній очільник партії.

Партійна емблема партії Йоббік

   Незважаючи на заборону офіційної діяльності "Мадярської гвардії" в грудні 2008 р., на виборах в Європарламент вже за рік партія Jobbik отримала 14,77% голосів мадярських виборців (3 місця з 22 в Європарламенті), що, безумовно, є серйозним успіхом для партії з правою ідеологією. На виборах 2010 р. партія отримала 47 місць із 386. Програмними завданнями партії Jobbik є наступні:

 1) розвиток сільськогосподарського сектору, як найбільш занепалого за останні десятиліття;

 2) впровадження методів стимуляції зростання населення Угорщини (для прикладу, 25 % прибуткового податку з фізичних осіб, що сплачується будь-якою дорослою дитиною, додається до пенсії її батьків);

 3) підтримка та розвиток сімейних цінностей в суспільстві;

 4) реформування освіти (серед реформ обов`язкове впровадження уроків моральної та релігійної освіти в початкових та середніх школах);

 5) люстрація влади, захист національних символів (Святої Корони, Турула та прапора Арпада), демонтаж символів радянської епохи та встановлення меморіалів на честь Горті Міклоша, Пала Телекі та інших;

 6) підтримання закону та порядку (залучення ув`язнених до громадських робіт, переселення безхатченків до спеціального життя, заснування корпоративного поліцейського органу, що займається ромською злочинністю тощо);

 7) захист навколишнього середовища (посилення санкцій за забруднення навколишнього середовища, маркування продуктів, що містять ГМО тощо);

 8) політика щодо ЄС (ініціювання референдуму щодо спільної Європейської Конституції  та захист Європейських цінностей від впливу США, тобто від культурної та економічної глобалізації).

Нова Мадярська гвардія

   Незважаючи на те, що партія Jobbik була одним з ініціаторів створення Альянсу європейських національних рухів, вона вирізняється серед інших правих партій Європи сповідуванням принципів туранізму. В українській пресі та на сайтах новин тільки лінивий не писав про спроби Мадярщини в майбутньому переглянути Тріанонський мирний договір, в результаті якого Мадярщина втратила 2/3 своєї території. Спробуємо подивитись на це питанням очима правих мадярських партій.

   Вже після окупації Закарпаття гортистами у 1939 р. знаходимо матеріали, які розповідають про ставлення правих сил Мадярщини до питання Закарпаття (витяг з довіреної розмови регента Підкарпатської області Міклоша Козьми): «…Тут мали місце висловлювання з боку вкрай правих елементів про те, що у нас, нібито, нема права на захоплення Русинської області, оскільки вона не населена угорцями». Можна припустити, що ці висловлювання належали представникам вже сформованої на той час партії "Схрещені стріли" (угор. Nyilaskeresztes párt) Ференца Салаші. Цікавим, однак, малодослідженим фактом є зустріч в жовтні 1940 р. голови Українського національного об`єднання та однієї з ключових осіб Карпатської України Федора Ревая і декотрих представників закарпатської гілки ОУН(б) з Ференцем Салаші в будапештському ресторані "Гало". В рамках цієї зустрічі було підписано меморандум про співробітництво. Конкретні деталі меморандуму, на жаль, невідомі.

Мадярський вождь – Ференц Салаші

   Щодо думок членів партії Jobbik (яка, до речі, активно використовує символіку "Схрещених стріл") то вони є наступними: «Ми заявляємо лише про те, що не маємо права відмовитися від зарубіжних мадярів» (депутат парламенту Мадярщини Іштван Саваї). Його доповнює соратник Мартон Дьондеші: «Але, звичайно, мова не йде про організацію військових дій щодо повернення територій. Передусім, не можна забувати про закордонних угорців і потрібно думати про збереження їх культурних традицій, мови та звичаїв. Кордони одного дня можуть змінитися, і таке буває».

   В перспективі співпраці українських та мадярських правих рухів можна передбачити виникнення деяких гострих питань. По-перше, це символіка, яка українськими націоналістами трактується як імперська (турули на території Закарпаття та монумент на Верецькому перевалі). По-друге, власне та територія Закарпаття, яка компактно заселена мадярами (прикордонні "мадярські" села в Ужгородському, Виноградівському та Берегівському районах) і яка вже мадярськими націоналістами може розглядатися як мадярська. Крім того, можна передбачити, що Jobbik буде пропагувати підтримку мадярської культури, мови та звичаїв на території, яка відійшла до Мадярщини після Першого Віденського арбітражу 1938 р. (міста Ужгород, Мукачево, Берегово, Виноградово та прилеглі села).

Українські і мадярські націоналісти на Верецькому перевалі

   Спільними для націоналістичних рухів Мадярщини та України (конкретно Закарпаття) можуть бути законодавчі ініціативи щодо запобігання ромській злочинності та пропагування ролі відповідального батьківства серед ромів. Однак, українські праві заявили, що співпрацювати з мадярською партією  Jobbik, яка спонсорує русинських сепаратистів буде антиукраїнським кроком, що може в подальшому вплинути на розвиток сепаратиських настроїв не тільки в Закарпатті, а й в Криму, Донбасі і Буковині.

Автор – друг "Альґіз"

(cвітлини взяті з сайту jobbik.com)

Ворог, що зачаївся в Паннонії

   Наша рідна ненька Україна, як ніхто з інших знає, що таке країна-сусід і сусід-ворог, це було доведено історією. Як і раніше, сьогодні Україну з усіх можливих боків оточили зовнішні вороги, які найбільше хочуть знищити її цілісність та суверенітет шляхом прихованої, а іноді, і відкритої пропаганди антиукраїнських цінностей, паплюження українських традицій та заради українського громадянства на користь більш комфортного, іншого. Зовнішні вороги, на відміну від внутрішніх, завдяки професійній армії мають більше можливостей для того аби відібрати в України її законні етнічні землі, об'явивши їх "своїми". Однак, чи законно це? – Звісно, що ні!

Велика Мадярщина – мрія мадярських націоналістів

   Перед тим, як перейти до викриття можливого зовнішнього ворога, хотілося б дещо зазначити. Сьогодні українцям постійно підсовується тупувато-дегенеративна ідея про те, що Патріотизм і Націоналізм – далеко не одне і теж, або, навіть, що це – ворожі один одному поняття. Слід згадати такий "інтелектуальний" клич: «Молодь проти націоналізму, молодь за патріотизм!». Така масована пропаганда втовкмачує в голови: Патріотизм – це територіальне уподобання, Націоналізм – кровно-культурне. Вірити в таке можуть тільки не надто розумні та далекоглядні люди. Треба поглянути на правдивість, або хоча б логічність таких тверджень. Наші сусіди: Польща, Росія, Мадярщина, Румунія не розрізняють патріотизм від націоналізму, там це означає одне й теж – любов до своєї батьківщини.

   А тепер про ворога! Сьогодні, нібито дружні українцям сусіді мадяри, які мешкають в Мукачеві, Берегові, Тячеві, Хусті, Чопі, Ужгороді та Виноградові – проявляють себе як патріоти виключно Закарпаття (мадяр. Kárpátalja), тільки бажано без українців і з назвою "Східна Мадярщина" (мадяр. Észak-Alföld Magyarorságban). Саме тому ці "патріоти" за триста років свого проживання на далекій західній українській землі не вивчили ні української мови, ні культури, не сприйняли українські національні інтереси, як свої. Це "патріоти" виключно української території і вороги української державності. Українські мадяри ворожі до України і українців, але "дружні" до української території.

Кárpátalja – омріяне мадярами українське Закарпаття

   Минулого року правляча в Мадярщині право-консервативна коаліція схвалила нову конституцію країни, що дозволяє владі цієї країни під приводом захисту етнічних мадяр втручатися у справи сусідніх держав, серед яких і Україна. ЄС піддав її критиці, однак Мадярщина не має наміру відмовлятися від нового закону. Поки війська та уряди країн-членів ЄС боролися з лівійським диктатором Муаммаром Каддафі, намагалися врегулювати крах економіки Ірландії, Португалії та Греції, в Мадярщині зросла гідра справжнього великодержавного шовінізму. Тут прийнята нова конституція, згідно якою, усередині країни були дозволені депортації циган-ромів.

   На минулих парламентських виборах в Мадярщині, які відбулися у квітні 2010 р., переконливу перемогу відсвяткували праві "популісти" і праві консерватори. Правоконсервативний Союз молодих демократів, скорочено "Фідес" (мадяр. Fidesz), отримав близько 54% голосів виборців, а вкрай права націоналістична партія "Рух за кращу Мадярщину" (мадяр. Jobbik Magyarországért Mozgalom) зібрала понад 15% голосів. Таким чином, в оновленому парламенті Мадярщини консерватори і націоналісти сформували переважну більшість.

Передвиборча агітація партії "Йоббік" гарантує відтворення Великої Мадярщини

   За ініціативою прем'єр-міністра Віктора Орбана, що є головою партії "Фідес" (мадяр. Fidesz), мадярський парламент прийняв нову конституцію, яка налякала європейських бюрократів і лівих маргіналів особливо такими новаціями: збільшується роль християнства в державі, відроджується гортиська модель Мадярщини 1920-1940-х рр. і мадярський націонал-патріотизм, слова "Бог" і "нація" набувають великого значення, а крім того, Мадярщина бере на себе зобов'язання захищати етнічних мадяр за межами країни, а це вкрай складно, бо кожен четвертий етнічний мадяр живе за межами Мадярщини! Нова конституція Мадярщини декларує і "право на життя з моменту зачаття", визначає державну заборону на аборти. Крім того, шлюб визначається як "союз між чоловіком і жінкою". Одностатеві шлюби – поза законом.

   Так, можна навести найскромніші підрахунки вчених щодо мадярів, які живуть поза межами своєї етнічної батьківщини:

а) в Румунії в регіоні Трансільванія мешкає не менше 1,5 млн. мадяр-секеїв;

б) понад 300 тис. мадяр мешкає в сербському автономному краї Воєводина;

в) від 50 тис. до 100 тис. мадяр мешкає в Хорватії;

г) не менш 500-550 тис. мадяр мешкають в Словаччині;

д) 156 тис. мадяр мешкає в Україні, переважно в Закарпатській області.

Сучасне розселення мадяр

   Рік тому Мадярщина почала роздачу національних паспортів етнічним мадярам, які мешкають в сусідніх Словаччині, Україні, Румунії та Сербії. Таким чином, в найближчому майбутньому з'явиться маса людей, яких мадярська влада повинна буде захищати. Деякі українські ЗМІ вже спрогнозували, що першою жертвою великодержавного шовінізму в Мадярщині стане Україна, а саме Закарпаття. Так як Мадярщина є найважливішим союзником Німеччини у Східній Європі, тому ліберальний уряд ФРН поки закриває очі на "зростання національної самосвідомості" в дунайській країні. Зокрема, він виявляється в популярності воєнізованих націоналістичних організацій – наприклад, нової мадярської гвардії (мадяр. Magyar Gárda Mozgalom), що входить у партію "Рух за кращу Мадярщину" (мадяр. Jobbik Magyarországért Mozgalom).

   Втім, поки мадярські націоналісти ще не готові влаштовувати змагання із українськими "сусідами", і тренуються на місцевих циганах. У селі Дьйондьйошпото недалеко від Будапешту у медьє Гевеш мадярські націоналісти ледь не влаштували над циганами кривавий самосуд, однак в справу втрутилася місцева поліція, яка заарештувала кілька десятків "правих", а Червоний хрест, від гріха подалі, вивіз із села до Будапешту близько 280 циган, в основному, жінок і дітей. Взагалі ж, проблема циган в Мадярщині є, на думку місцевих націоналістів і великодержавних патріотів, однією з найголовніших. У країні налічується від 500 тис. до 650 тис. циган, що становить від 5% до 6,5% її населення.

Сучасні мадярські цигани

   Біда сусідньої Мадярщини, як і України, полягає у тому, що цигани практично не інтегруються в суспільство у якому живуть, і на якому паразитують, а зіткнення між мадярами та циганами – так то звичайна і буденна річ. У багатьох селах і невеликих містечках Мадярщини вже давно відкрито існують так звані "народні дружини" або "ополчення", які влаштовують "походи" циганськими кварталамих, не випускаючи можливості влаштувати "побоїще" із місцевими ромами. Не залишаються в боргу й цигани. Правда, оскільки Мадярщина – це держава мадяр (як це вони самі розуміють і декларують своєю новою конституцією), то співчуття у влади цигани не зустрічають. А затриманих поліцією "правих" екстремістів, правоохоронні органи намагаються якомога швидше звільняти (якщо ті когось не вбили).

   Втім, цигани далеко не найголовніший ворог мадяр. На їхню думку, всі біди Мадярщини від того, що з нею в XX ст. обійшлися вкрай несправедливо. В Австро-Мадярщині мадяри разом з німцями і частково євреями були привілейованими націями. Все змінилося після краху імперії в 1918 р., коли австро-мадярська армія та їй союзна німецька армія отримали поразку у Першій світовій війні. Однак нові кордони Мадярщини вже не влаштовували місцевих націоналістів, тому ставши союзниками нацистського Третього Рейху, мадяри в 1938-1941 рр. їх помітно округлили (Адольф Гітлер запропонував регенту Мадярщини Міклошу Горті цілком всю Словаччину, але останній, чомусь, відмовився від такого подарунка).

Гортиська Мадярщина у 1939-1944 рр.

   Хотілося для підтвердження вищезазначеного навести деякі формулювання з нової мадярської конституції, які явно загрожують Українській Соборності: «Мадярщина, керуючись ідеєю єдності мадярської нації, несе відповідальність за долю тих мадяр, що живуть за її межами. Мадярщина захищає своїх громадян, де б вони не перебували. У кожного мадярського громадянина є право на захист Мадярської держави під час його перебування за кордоном. Кожен мадярський громадянин зобов'язаний захищати свою Батьківщину». Нарешті, прямо в преамбулі до нової конституції Мадярщина іменується не "Мадярська Республіка", а просто "Мадярщина", що нібито підтверджує правонаступництво по відношенню до земель корони Святого Іштвана – середньовічної мадярської держави, яка за площею перевершувало сучасну Мадярщину в тричі, і мала західні межі на берегах Адріатичного моря, а східні межі – на правому берегу річки Прут. Об'єктивно кажучи, все це виглядає як спроба історичного реваншу. Мадярщина програла дві світові війни, її територію урізали. Тепер багатьом в Будапешті хочеться повернути все назад за рахунок сусідів.

   Сьогодні, розуми мадяр, які постраждали від новітньої світової економічної кризи, зайняті ідеєю відродження Великої Мадярщини (мадяр. Nagy-Magyarország). Якщо відбудеться друга хвиля кризи, ці ідеї можуть втілитися в реальність. Нова конституція Мадярщини викликала жваві негативні відгуки в ЄС ще до її прийняття. Але суть конфлікту не в цьому, а в тому, що, затвердивши конституцію, правляча правоконсервативна партія "Фідес" (мадяр. Fidesz) одночасно звернулася в Брюссель за допомогою для порятунку потопаючої від кризи економіки. Економічне становище Мадярщини дуже близько до грецького – країна на межі дефолту. Її зовнішній борг дорівнює 75% ВВП. До речі, в самій Мадярщині далеко не всі схвалюють нову конституцію. Так 6 січня 2011 р. в центрі Будапешта відбулася 100-тисячна демонстрація проти нової конституції, яка вступила в силу 1 січня 2012 р. Опозиція звинуватила уряд Віктора Орбана в "демонтажі демократії і насадженні авторитаризму", однак на уряд це не вплинуло.

Віктор Орбан – премєр-міністр Мадярщини і голова партії "Фідес"

   Україні, як і іншим країнам, що межують з Мадярщиною, слід вже сьогодні готуватись до можливого вторгнення паннонського турула, бо ніхто не знає заздалегідь, що може прийняти праворадикальний мадярський уряд. Краще бути готовими до різного роду сценарію. Однак, якщо сучасна антиукраїнська влада не стане українською і не буде на захищати Українську Соборність, українська нація візьме як і колись зброю і піде захищати свої землі від загарбників, адже нікому не дано паплюжити святу рідну батьківську землю.

   Слава нації!

Автор – Денис Ковальов

(світлини взяті з сайту right-world.net)