"Jobbik": мадярські кишенькові радикали ґлобалістів

Політична партія "Рух за кращу Мадярщину" (мадяр. Jobbik Magyarországért Mozgalom), відомий більше за короткою назвою "Jobbik", була колись однією з найбільш праворадикальних сил в Європі. Загони її військово-спортивного крила (мадяр. Magyar Gárda) не раз маршували вулицями Будапешта, погрожуючи сусіднім країнам відібрати "етнічні мадярські землі", зокрема й українське Закарпаття. Однак сьогодні ця партія демонструє зовсім протилежну, до колись декларованої політичної позиції.

   2 роки тому новим лідером руху "Jobbik" обрано етнічного єврея, хоч і похрещеного у католицтво — Пийтера Йокоба. Він оголосив про здійснення докорінних реформ всередині щойно очолюваної ним політичної сили. По-перше, "Jobbik" відмовився від праворадикальної риторики та не буде більше наводити жах на національні меншини (першочергово — циган) у Мадярщині, а по-друге, партія планує брати участь у проєктах, пов'язаних зі вшануванням жертв Голокосту.

   Але справжній поворот руху "Jobbik" у бік центризму, а тепер, вірогідно, вже й лівацтва, розпочався за каденції колишнього лідера Ґабора Вони, що після програшу на останніх парламентських виборах у 2018 р. взагалі пішов з політки. Відверто неонацистська партія втратила довіру виборців за кілька років до того, під час розгортання міграційної кризи в Європі. Керівництво "Jobbik" не змогло (а може і не захотіло) вчасно використати принагідну ситуацію у своїх цілях, чим істотно посилила позиція чинного прем'єр-міністра Віктора Орбана з "Альянсу молодих демократів — Мадярського громадянської спілки" (мадяр. Fiatal Demokraták Szövetsége — Magyar Polgári Szövetség).

   Саме теперішній голова мадярського уряду взяв на озброєння не тільки риторику своїх опонентів, але й жорсткі методи у протидії нелегалам, чим здобув популярність громадськості. Закриття кордонів для мусульманських дивним чином збіглася у часі з кампанією проти мадярсько-американського олігарха єврейського походження Дьордя Шороша. До слова, саме його підозрюють у підкупі керівництва "Jobbik", котре змінило свого лідера на поміркованого лівоцентриста, що буде боротися з антисемітською політикою як всередині партії, так і зовні — з діями Віктора Орбана.

   «Якщо комусь не подобається те, що як робить пан Шорош, то це особиста проблема тієї особи. Відтак будь-які рішення спрямовані на заборону або перешкоджання діяльності благодійних фондів нашого співвітчизника-філантропа слід розцінювати як ганебний антисемітизм, якому не місце у мадярській політиці. Ймовірно, що пан Орбан просто не здатний запропонувати кращі альтернативи», — з промови Йокоба під час вступу на посаду голови партії.

   Наведена цитата нового очільника "Jobbik" може свідчити лише про те, що мадярські неонацисти стали ручними, кишеньковими радикалами глобалістів. Упродовж останніх місяців, навіть попри карантинні обмеження на тлі пандемії коронавірусу, партія Йокоба вже налагодила співпрацю з ліберальною опозицією, щоб у жовтні 2020 р. поборотися за крісло міського голови Будапешта у двобої з висуванцем Орбана. Відтак "Jobbik" тепер перебуває у реальній, а не у бутафорній конфронтації з чинним мадярським урядом, з яким марно намагалася конкурувати упродовж міграційної кризи.

   Рядові ж партійці досі у стані шоку й не можуть осягнути нову для себе дійсність — лідер їхньої політсили єврей-лівоцентрист, якому не болить "Велика Мадярщина". Цьому є логічне пояснення: керівництво партії в особовому складі лишилося статичним, за виключенням кількох представників, а докорінних змін зазнала її політична програма, з якої зникли згадки про посягання на територіальну цілісність країн-сусідів, де проживає чисельна етнічна мадярська спільнота. Стиль і сутність оновленого руху "Jobbik" набуває ознак подібних до тих, що їх в Україні спостерігали під трансформації СНПУ на ВО "Свобода" з єдиною заувагою — українські націоналісти довели свою відданість Батьківщині та Ідеї Nації у кровопролитних боях із московськими агресорами, у той час, як мадярські праворадикали пристосувалися до комфортних умов глобалістичного проєкту, що ним є Євросоюз.

Автор — Kalev Korpinen

Правий шлях Мадярщини та закарпатське питання

   В 2002 р. група студентів Будапештського університету організувала в Мадярщині "Молодіжну Асоціацію Правого Крила" (угор. Jobboldali Ifjúsági Közösség – JOBBIK), яка в жовтні наступного року була зареєстрована як політична партія і до 2007 р. вже представляла собою серйозну політичну силу з власним воєнізованим молодіжним крилом "Мадярська гвардія" (угор. Magyar Gárda Mozgalom), на чолі якого став Габор Вона, нинішній очільник партії.

Партійна емблема партії Йоббік

   Незважаючи на заборону офіційної діяльності "Мадярської гвардії" в грудні 2008 р., на виборах в Європарламент вже за рік партія Jobbik отримала 14,77% голосів мадярських виборців (3 місця з 22 в Європарламенті), що, безумовно, є серйозним успіхом для партії з правою ідеологією. На виборах 2010 р. партія отримала 47 місць із 386. Програмними завданнями партії Jobbik є наступні:

 1) розвиток сільськогосподарського сектору, як найбільш занепалого за останні десятиліття;

 2) впровадження методів стимуляції зростання населення Угорщини (для прикладу, 25 % прибуткового податку з фізичних осіб, що сплачується будь-якою дорослою дитиною, додається до пенсії її батьків);

 3) підтримка та розвиток сімейних цінностей в суспільстві;

 4) реформування освіти (серед реформ обов`язкове впровадження уроків моральної та релігійної освіти в початкових та середніх школах);

 5) люстрація влади, захист національних символів (Святої Корони, Турула та прапора Арпада), демонтаж символів радянської епохи та встановлення меморіалів на честь Горті Міклоша, Пала Телекі та інших;

 6) підтримання закону та порядку (залучення ув`язнених до громадських робіт, переселення безхатченків до спеціального життя, заснування корпоративного поліцейського органу, що займається ромською злочинністю тощо);

 7) захист навколишнього середовища (посилення санкцій за забруднення навколишнього середовища, маркування продуктів, що містять ГМО тощо);

 8) політика щодо ЄС (ініціювання референдуму щодо спільної Європейської Конституції  та захист Європейських цінностей від впливу США, тобто від культурної та економічної глобалізації).

Нова Мадярська гвардія

   Незважаючи на те, що партія Jobbik була одним з ініціаторів створення Альянсу європейських національних рухів, вона вирізняється серед інших правих партій Європи сповідуванням принципів туранізму. В українській пресі та на сайтах новин тільки лінивий не писав про спроби Мадярщини в майбутньому переглянути Тріанонський мирний договір, в результаті якого Мадярщина втратила 2/3 своєї території. Спробуємо подивитись на це питанням очима правих мадярських партій.

   Вже після окупації Закарпаття гортистами у 1939 р. знаходимо матеріали, які розповідають про ставлення правих сил Мадярщини до питання Закарпаття (витяг з довіреної розмови регента Підкарпатської області Міклоша Козьми): «…Тут мали місце висловлювання з боку вкрай правих елементів про те, що у нас, нібито, нема права на захоплення Русинської області, оскільки вона не населена угорцями». Можна припустити, що ці висловлювання належали представникам вже сформованої на той час партії "Схрещені стріли" (угор. Nyilaskeresztes párt) Ференца Салаші. Цікавим, однак, малодослідженим фактом є зустріч в жовтні 1940 р. голови Українського національного об`єднання та однієї з ключових осіб Карпатської України Федора Ревая і декотрих представників закарпатської гілки ОУН(б) з Ференцем Салаші в будапештському ресторані "Гало". В рамках цієї зустрічі було підписано меморандум про співробітництво. Конкретні деталі меморандуму, на жаль, невідомі.

Мадярський вождь – Ференц Салаші

   Щодо думок членів партії Jobbik (яка, до речі, активно використовує символіку "Схрещених стріл") то вони є наступними: «Ми заявляємо лише про те, що не маємо права відмовитися від зарубіжних мадярів» (депутат парламенту Мадярщини Іштван Саваї). Його доповнює соратник Мартон Дьондеші: «Але, звичайно, мова не йде про організацію військових дій щодо повернення територій. Передусім, не можна забувати про закордонних угорців і потрібно думати про збереження їх культурних традицій, мови та звичаїв. Кордони одного дня можуть змінитися, і таке буває».

   В перспективі співпраці українських та мадярських правих рухів можна передбачити виникнення деяких гострих питань. По-перше, це символіка, яка українськими націоналістами трактується як імперська (турули на території Закарпаття та монумент на Верецькому перевалі). По-друге, власне та територія Закарпаття, яка компактно заселена мадярами (прикордонні "мадярські" села в Ужгородському, Виноградівському та Берегівському районах) і яка вже мадярськими націоналістами може розглядатися як мадярська. Крім того, можна передбачити, що Jobbik буде пропагувати підтримку мадярської культури, мови та звичаїв на території, яка відійшла до Мадярщини після Першого Віденського арбітражу 1938 р. (міста Ужгород, Мукачево, Берегово, Виноградово та прилеглі села).

Українські і мадярські націоналісти на Верецькому перевалі

   Спільними для націоналістичних рухів Мадярщини та України (конкретно Закарпаття) можуть бути законодавчі ініціативи щодо запобігання ромській злочинності та пропагування ролі відповідального батьківства серед ромів. Однак, українські праві заявили, що співпрацювати з мадярською партією  Jobbik, яка спонсорує русинських сепаратистів буде антиукраїнським кроком, що може в подальшому вплинути на розвиток сепаратиських настроїв не тільки в Закарпатті, а й в Криму, Донбасі і Буковині.

Автор – друг "Альґіз"

(cвітлини взяті з сайту jobbik.com)