Ніколи, мабуть, не прийму отого священного благоговіння, яке відчувають наші праві перед Римом і його величчю. Ну так, Муссоліні, це ще одне, але зовсім неясне - Рим доби античності, насправді для свого часу вже просякнктий усіма ознаками занепаду епохи і переходу циклу культури до стадії цивілізації (якщо посилатися на Шпенґлера і взагалі німецький погляд на культуру, де слово цивілізація означало фінальний етап культури в циклі).
Натомість античному Римові я протиставляю античну Грецію - джерело високої культури і героїки. Саме ця держава заклала основи величі культурної, духу аристократії і особливого грецького світогляду, не тотожного і навіть протилежного духові римському.
Особливістю давньогрецького державницького мислення була концентрація на полісі - замкненій одиниці, місті-державі. Належність до полісу (до речі, від "полісу" походить і "політика") означає якусь особливу вищість, солідарність і колективне зверхнє ставлення, до тих, хто до полісу не належав. Негромадянами полісах вважалися іноземці - вони не будучи греками за походженням ніколи не могли отримати права голосу в давньогрецьких державах. Власне кажучи, негромадяни і не вважалися повноцінними людьми, здатними до державного життя та витворення високої культури. Цікава, до речі, політика, в контексті останніх проблем з мігрантами в країнах ЄС.
Завданням полісу було зберегти власне поліс і його вікові традиції та громадянське життя. Натомість Римська держава являла собою типовий зразок держави імперського мислення, держави, що не прагне зберегти власні кордони, а тяжіє до їх розширення. Трагедія Риму у тому, що Рим був космополітичним і шукав у кожному дикому племені союзників, все аби загарбати зайвий шмат землі.
Саме римські ідеї стоїцизму (стоїком, до речі, був навіть імператор Марк Аврелій) були першим грунтовним відверто космополітичним філософським напрямом (хоча, перші космополітичні риси були ще у Сократа, саме з якого Ніцше виводив занепад античної культури). Це основа світогляду античних людей : для греків - негромадяни це і не люди, для римлян - усі люди є потенційні брати і громадяни імперії. Звичайно, варвар не був тотожний римлянину, однак космополітичні ідеї вже отруювали суспільство Риму.
Занепад Риму як культури - етап розвитку античності, так само як розквіт Греції як культури був таким етапом. Високе знання, знання містично-наукове (роз'єднання і навіть протиставлення науки містиці це справа недалекого минулого, перші наукові знання дійсно передавалася в містичних гуртках, лише відповідно рівню посвяти адепта, тільки езотеричне коло певних учасників містерій знало їх суть повністю) було для Риму втрачене разом з високими містеріями (у які, наприклад, був посвячений Платон, що справив величезний вплив на Ніцше).
Римська скульптура разюче відрізняється від грецької - вона не несе пропорцій золотого розрізу (священність цих пропорцій в мистецтві - важлива річ в колах містерійної посвяти, навіть Леонардо да Вінчі використовував їх). Рим зневажив священні містерії предків - після смерті царя етрусків Нума Сивіллині книги з пророцтвами було спалено, жерців зневажено. Релігія для Риму перетворилась лише на політичний інструмент, відбулась десакралізація, за яку Рим невдовзі заплатив всім своїм існуванням.
Sit transit gloria mundi... Так проходить земна слава....
Автор - Ярослав Божко
Немає коментарів:
Дописати коментар