Тиждень тому мої друзі Ярема Галайда та Анастасія Кузнецова відвезли мене в зону АТО для появи в мене творчого натхнення. І в них це вдалось!
Рівно 8 днів пробув я на базі підрозділу "Сармат" Руху за Гетьманат у селі Водяне поблизу Донецька, чув розриви мін та далекі перестрілки. Але все це стає таким далеким, коли бачиш навколишню красу донецького степу з його штучними горами - териконами!
Дорога від Січеслава до місця призначення була довга, адже донецький напрямок обліпили блок-постами для конролю та безпеки українців, тому замість 2-х годин на дорогу було витрачено 6. Але воно було того варте!
Краса нашого східного степу та щогодинні каравани військової техніки зі сходу на захід і навпаки, повертали нас у минуле, коли князі київські з дружиною ходили сюди бити хазарів, половців, печенігів та орду...
З того часу пройшло майже тисячу років, а ми й досі воюємо з ордою в донецьких степах, який і досі животворить. Попри так зване "перемир'я", бойові дії не стихають, але це не зупиняє природу... Вовки, лиси, фазани, орли, зайці, сови та миші - ось лише невеликий перелік звірів, що мешкає у степу поблизу розбомбленого Донецького аеропорту...
Війна повернула степу його природну насиченість - звірі плодяться і розмножуються, а свої нори роблять поблизу знищених москаліми українських хат у Первомайському та Невельському. А найголовніше, що українські захисники на передовій, мирно співіснують з відродженою фауною донецького степу, яка щодня набирає міць. Наші вояки, які тримають Східний фронт, захищають не тільки Україну, її громадян та владу, але й ту красу природи, якою нашу землю наділив всевишній.
Розуміючи, що кожна подальша спроба поневолити українців збройним шляхом для москалів стає неможливою, окупанти будуть не тільки зомбувати мирне населення, а й плюндрувати своїми "Градами" нашу землю, наш донецький степ.
Але Україну так просто не здолати! Нехай ми не живемо у часи Русі чи козаччини, нехай нашу чергову визвольну війну очолюють не Аскольди чи Виговські, проте ми знаємо свою справу і будемо робити її правильно. Адже сьогодні на Донбасі вирішується доля наступних поколінь українців, яким ми маємо подарувати життя на мирній українській землі і показати, що наша національно-визвольна боротьба не є марною, а споконвічною метою української нації.
Слава Україні!
Дорога від Січеслава до місця призначення була довга, адже донецький напрямок обліпили блок-постами для конролю та безпеки українців, тому замість 2-х годин на дорогу було витрачено 6. Але воно було того варте!
З того часу пройшло майже тисячу років, а ми й досі воюємо з ордою в донецьких степах, який і досі животворить. Попри так зване "перемир'я", бойові дії не стихають, але це не зупиняє природу... Вовки, лиси, фазани, орли, зайці, сови та миші - ось лише невеликий перелік звірів, що мешкає у степу поблизу розбомбленого Донецького аеропорту...
Але Україну так просто не здолати! Нехай ми не живемо у часи Русі чи козаччини, нехай нашу чергову визвольну війну очолюють не Аскольди чи Виговські, проте ми знаємо свою справу і будемо робити її правильно. Адже сьогодні на Донбасі вирішується доля наступних поколінь українців, яким ми маємо подарувати життя на мирній українській землі і показати, що наша національно-визвольна боротьба не є марною, а споконвічною метою української нації.
Слава Україні!
Автор - побратим Ревуч
Немає коментарів:
Дописати коментар