Стоїмо на варті інформаційного фронту

Кремль марить знищеною до основи Україною, бо здолати чи тим паче захопити нашу Батьківщину його орди головорізів не здатні. На це є низка причин, але нині ми їх не обговорюватимемо; якось иншим разом при нагоді. Хоча стратеґічно московити вже програли, тактично у них ще є перевага у живій силі та кількости військової техніки, котра суни звідусіль на наші Схід і Південь.

   Відтак головне завдання для московитів на сьогодні – переломити ситуацію в Україні зсередини. Деморалізувати, роз'єднати, посварити між собою українців... Ворог бажає і всіляко намагається зламати нашу волю, наш дух, наше прагнення перемоги.

   Масовані ракетно-бомбові удари по об'єктах нашої цивільної енерґетичної та критичної інфраструктури мали б спровокувати всенародний гнів, однак не проти аґресора, а проти... чинної та законно обраної у 2019 р. влади України (якою б поганою чи хорошою вона не була б). Саме зараз москалі прагнуть поламати психіку українців, увігнати нас у депресію, змусити думати  про те, що все безнадійно, що війна ніколи не закінчиться нашою перемогою і, що цей жах триватиме вічно. Дарма вони такі самовпевнені.

   Способів "розкачати" Україну, як переконані наші вороги, ніби є безліч, але мета для них одна – не можеш зламати "хохлів" на фронті, отже, спробуй зламати їх зсередини. Тому Кремль хоче і має нами ламати нас із вами поодинці, хочуть ламати колективи, щоби у підсумку "обезголовити". Позбавити символізму, позбавити того чи тих, хто нам дорогий, а відтак будуть підбурювати найслабкіших по духу виходити на вулиці та перекривати рух автотранспорту, як уже було в Одесі.

   Звірствами, насильством, бомбардуванням, ударами по енергетиці, облудливо-брехливими новинами, інформаційними атаками, постійними погрозами... Абсолютно все, що роблять і намагатимуться робити москалі, – це одна величезна інформаційно-психолоґічна спеціальна операція, і вона лише набирає обертів. Грошей у цю кампанію ворогами аж надто багато, не пошкодували ні рубля, ні долара, щоби спопелити Україну; тому не ведіться на "вкиди" у соціяльних мережах, бережіть своє ментальне здоров'я і допомагайте Збройним Силам України наближати нашу спільну перемогу.

"Nаціональна Ініціятива"

Опозиціонери на РФ — актори погорілого театру

Ніякої позасистемної опозиції на території Московії немає. Можна з упевненістю стверджувати, що є актори погорілого театру, котрі імітують боротьбу з путінським режимом. Вони грають відведену спецслужбами Кремля роль таким чином, що їм мало хто щиро вірить.

   Останні стихійні, проте безрезультативні протести на підтримку Алєксєя Навального, якому "Крим — не бутерброд", яскраво демонструють змову. Влада РФ дозволила погратися опозиції у мітинги, аби виявити найбільших активних бунтівників у регіонах і заґратувати їх. Проводирі ж масових мирних протестів у суб'єктах федерації фактично прив'язані до московської імперської "тусовки", яка досить закрита (це своєрідний привілейований клас, і щоби туди потрапити, потрібно заслужити).

   У сучасній Московії опозиції не має та бути не може, оскільки все протиурядове інформаційне поле контролюється кремлівськими спецслужбами, що постійно "зачищають неугодних". Те саме стосується й решти: бракує справжніх незалежних і незаангажованих ЗМІ; немає правозахисників; відсутні політичні та громадські організації, але є ті, хто грають роль борців із режимом, отримуючи свої крихти з путінського столу... Не має сумнівів, що теперішній керманич Кремля доживає свій вік, тож його оточення зробило ставку на "бутербродного" опозиціонера.

   Задурені пропагандою громадяни РФ, вийшовши на протести з підтримкою А. Навального, не здатні в один момент (як у 1917 р.) зруйнувати тюрму народів. Мирним шляхом усталений роками ґебістський режим не зламаєш! На Московії все під контролем ментів і спецслужб, які не дадуть простолюду змінити кровожерливу імперську систему.

   І не варто марно створювати ілюзій, що показний ліберал А. Навальний, у разі зайняття кремлівського трону, прихильно поставиться до України та решти сусідів РФ: він такий самий імперець як і В. Путін. Прикметно, що таке хиже москальське нутро доволі характерно змалював Степан Бандера: «Росія є тільки одна — імперіялістична, і так буде доти, доки російський імперіялізм не буде дощенту розторощений. А російський народ не вилікується з нього через пізнання, що його імперіялізм приносить йому самому найбільше лиха — жертв, терпінь і падіння».

За матеріалами "Свободного Уралу"

Американські медіаресурси насаджують аморальні "норми"

Те, що зась Дональду Трампу і його прибічникам, можна Демократичній партії США та ліволіберальним інформаційним смітникам. Якщо ви досі не зрозуміли, то останні події довкола "кризи американської демократії" (включно зі свободою слова в Internet) свідчать про реалізацію найжахливішого сценарію на основі повісті-антиутопії "1984". Спершу тим, хто сповідує традиційні цінності закривають рота шляхом видалення сторінок у соціальних мережах, потім через залишені доступні форми передачі інформації насаджують мультикультурну пропаганду.

   Найвпливовіший надавач медійних послуг і продюсерська компанія "Netflix" взялася легалізувати порнографічну індустрію. Торік на хвилі протестного руху "Black lives matter" творча команда корпорації запустила специфічний кількасерійний проєкт під назвою "Blacked". Як з'ясувалося, його сюжет розповідає про "принади" та "переваги" залученості молодих білих жінок у порнофільмах виключно зі старшими від себе чорними чоловіками на прикладі реальних акторів.

   Прикметно, що офіційний сайт "Netflix" старанно приховує цю інформацію. Треба неабияк постаратися, аби знайти відповідний матеріал із позначкою "18+". І не дарма, адже власники та керівники позиціюють корпорацію не тільки як передову стрімінґову платформу, але й місце сімейного дозвілля (це ж вам не "PornHub", все-таки).

   Найцікавіше у цій ситуації те, що "креативні" директори вважають проєкт "Blacked" новим розважальним шоу без жодного підтексту. Фактично, під виглядом "відвертих розмов" порноакторів про свою "нелегку роботу" глядачів закликають не соромитися аморальності, пишатися своїми сексуальними збоченнями й стимулювати смерть розрізнених рас і національностей через їхнє змішання.

   Закон для подібних монополістів ринку, як відомо, не писаний. Позаяк тепер боронити "цінності", пропаговані "Netflix" та іншими подібними інфосмітниками, буде команда новообраного президента США Джозефа Байдена, котрий попри своє католицтво радо ллє воду на млин гомодиктатури. А між тим, не забуваймо, що Бог таки відвернувся від Америки й більше не захищатиме її населення своїм провидінням.

Автор — Ревуч Січовий

Громадян Грузії ділять на ворожі табори

Політична кухня Грузії майже нічим не відрізняється від Української. Там також є свої патріоти та націоналісти, які доводитимуть, що лиш відвоювання окупованих РФ територій можна повернути собі гідність і повагу. Але є там і прихильники мирних домовленостей та відверті агенти Кремля, яким чхати на територіальну цілісність і державну самостійність своєї Батьківщини-Сакартвело.
   До останніх, крім найвпливовішої особи в країні — акціонера "Газпрому" і олігарха Бідзіни Іванішвілі, — відносимо колишню соратницю Міхеїла Саакашвілі з часів Революції троянд у 2003 р. Ніно Бурджанадзе так часто відвідує з дружніми візитами Москву та перепрошує тамтешніх можновладців за дії своїх співгромадян, що не можливо зрозуміти вона, або навмисно демонструє свою прокремлівську позицію; або, таким чином, просто плазує перед Кремлем, щоб отримати відповідні кошти для подальшого існування на політичній арені Грузії. Та якби там не було, але саме Б. Іванішвілі та Н. Бурджанадзе найбільше відстоюють путінські інтереси в Тбілісі, тим самим гальмуючи завершення розпочатих ще М. Саакашвілі реформ.
   А ось у лавах перших згаданих несподівано опинився колишній президент Ґеорґі Марґвелашвілі, якого в Грузії називали "покірною маріонеткою головного олігарха країни". На тлі цьогорічних антиурядових протестів колишній очільник держави відверто став на бік громадян і опозиції, що, на його думку, змогли згуртуватися для досягнення важливої ​​політичної мети. Сам Ґеорґі Марґвелашвілі пішов з політики після завершення свого президентського терміну у 2018 році, але активно підтримує акції громадської непокори та засуджує агресивні дії чинної влади Грузії, котра намагається придушити протести силою.
   Крім того, колишній грузинський президент дав оцінку теперішньому політичному становищу в країні. Він вважає, що безпорадний уряд, з метою навести лад і ухвалити незаконну зміну виборчої системи зі змішаної на пропорційну, грає на руку Кремля, якому вигідно мати в Грузії не об'єднане громадянське суспільство, а розсварені дрібні політичні табори. Ґеорґі Марґвелашвілі підсумовує, що така ситуація є дуже небезпечною для країни, оскільки ослаблена всередині Грузії постає ласим подарунком для агресивно налаштованого Кремля, котрий не відмовився від загарбання свого південнокавказького сусіда.

За матеріалами "Грузія On-line"

Південна Африка небезпечна не тільки для європейців

Старі суспільно-політичні еліти Африки не в змозі зупинити бажання молоді йти власно обраним шляхом. А тому, невдовзі чорний континент можуть сколихнути потужні міжнаціональні конфлікти, які зачеплять не тільки відсталі країни як Сомалі чи Південний Судан, але й відносно стабільні й заможні як Сенегал чи Екваторіальна Гвінея. Нещодавно Нігерія оголосила про термінову евакуацію своїх громадян із Південно-Африканської Республіки через... прояви ксенофобії та расизму!
   Як виявилося, упродовж вересня нігерійський уряд терміново висилав літаки, аби безкоштовно повернути на батьківщину нігерійців. Головна причина такого кроку — бунти, які спалахнули у більшості південноафриканських містах, спрямовані проти нігерійської громади. За повідомленням місцевої преси, громадяни ПАР невдоволені станом речей на ринку праці, оскільки нігерійці готові братися за ту саму роботу, що й південноафриканці, але не вимагаючи при цьому високої зарплатні.
   Крім того, на рівні з цим в околицях Кейптауна, Преторії, Дурбана, Блумфонтейна збільшився рівень злочинності завдяки поширенню нігерійськими бандами наркотиків. Зазначається, що нинішні протести загострилися після вбивства у Йоганнесбурзі південноафриканського таксиста нігерійським наркоторговцем. Після цього обурена юрба почала грабувати нігерійські крамниці та вбивати власників, водночас поліція не в змозі зупинити ґвалт вже кілька тижнів, тому уряд ПАР залучив армію до наведення правопорядку.
   Цікаво, що відповідь нігерійців не забарилася — у містах Лаґос, Бенін-Сіті та Ібадан громади південноафриканців зазнали нападів зі сторони місцевих мешканців. Тим часом погроми у ПАР викликали побоювання сусідів: Замбія відклала товариський футбольний матч на знак протесту проти "чорної" ксенофобії; Ботсвана рекомендувала своїм громадянам бути обережними, перебуваючи у південноафриканських містах; Мозамбік перекрив кордон на невизначений термін до нормалізації ситуації.
   Як бачимо, чорний расизм, котрий плекають південноафриканські урядовці понад 20 років, дає свої невтішні плоди. Тепер не тільки білі (європейці, американці та бури) є об'єктами нападів і жорсткого поводження, але й такі ж самі чорні африканці. Ксенофобські атаки в ПАР набувають небачених масштабів і можуть призвести до міжнаціональних конфліктів на континенті, що призведе до нової міграційної хвилі, яку світ може не витримати.

За матеріалами "Daily Post"

Слава героям Майдану!

Небесна Сотня – це сучасні герої України, герої новітньої Української Національної та Соціальної Революції!

   Вони, як колись бійці УПА чи УСС, козаки Війська Запорозького чи жовніри Армії УНР, боролися за вільну, незалежну Українську Соборну Самостійну Державу. Ми, українці, їх ніколи не забудемо. Майже усім їм не виповнилось й 25, саме це нагадує героїчний подвиг крутянців. Їх було 300 проти 3000, теж молодих хлопців і дівчат, які поклали своє життя за нашу свободу. Їх намагалися забути, але наш народ ніколи не забуває своїх героїв. Як і в сучасній Україні.

   Наш народ повстав проти бандитської українофобської корумпованої влади і, переміг, але перемога далася дуже важко. Ми були декілька разів біля поразки, але ми витримали. Ми велика українська нації. Нація – переможців! Українці – нація Святослава Хороброго і Данила Галицького, Петра Сагайдачного та Івана Мазепи, Миколи Міхновського та Нестора Махна, Романа Шухевича та Василя Симоненка. Нас, українців, намагалися зробити рабами як народ Білорусі та Росії, однак ми повстали й вибороли собі свободу! Але це далеко не перемога, це тільки  початок на великому шляху побудови дійсно Української Держави.

  Ми, нація яка не капітулює! Ми переможці! Ми це довели своєю кровю і потом. Тепер, будемо на це сподіватись, Національні Революції будуть відбуватися і в інших країнах, де існує антинаціональний диктаторський режим.

   Герої Небесної Сотні, ви навічно у наших серцях, ви – Герої України, вашими іменами будуть називати вулиці, їх будуть боятися вороги, ви навічно увійшли до історії України та Європи, як визволителі.

  Нині, маємо передати хвилю революції народам Росії та Білорусі, яких надихнув наш Євромайдан, наша Єврореволюція. Брати білоруси і росіяни, ви маєте бути вільними. Ви також маєте право на повалення режимів Луко-Путіна. Все, про що ви мрієте, лежить перед вами. Вам залишається тільки протягнути руки й взяти.

   Ми, українці, воїни світла, які борються з дияволом!

Ляпіс Трубяцкі – Воины света

   Не маємо права більше скиглити, наш час діяти настав. Тому, поступ нації, яка протягом століть була під нищівним тиском ворожих окупантів, буде тривати так довго, до поки українці не запанують не тільки у своїй сторонці, а й на всьому пострадянському і європейському просторі.

   Слава Україні! – Героям Небесної Сотні Слава!

Автор – Павло Ковальов

Воля стихії

Відгриміли удари по обладміністраціям, хвиля невдоволення докотилась й до Січеслава. Однак чому в нас не вдалось завершити успіхом цю славну авантюру? Чому такою нищівною була поразка?

  Перш за все, трохи порівнянь із загальнонаціональним фоном, який став підґрунтям наших подій. Хвиля захоплень почалась, що зрозуміло на західноукраїнських землях, де при владі, у міліції, просто серед жителів існує виключне спільне неприйняття нинішнього політичного ладу. Єдиним джерелом впливу на регіон були адміністрації, представники президента в регіонах. Всім іншим потрібен був лише привід, соціальна база перевороту була в наявності, її навіть не потрібно було готувати.

  Дещо цікавішою була ситуація в центральних та північних областях. Наприклад, у Черкаській, Полтавській, Сумській областях вдалося захопити ОДА. Тут фактично існує широка соціальні підтримка протесту проти центральної влади. На цій території спільнота сказала, що вона готова перейняти управління територією на себе й їм усе одно до президента та його уряду. Губернатори не прийняли заходів щодо захисту території. Це також говорить про ментальність. Тут органи влади не протиставляють себе громаді. У цих областях ніхто не збирався зупиняти повстанців.

  Тобто у принципі існує певна взаємодовіра між владою та громадою. Як на мене, то основною причиною відбиття ОДА стали телефонні або якісь інші погрози, залякування місцевих чиновників, видання негайних наказів міліцейським керівникам від "самого центру". Чітко відстежувався певний цейтнот влади перед тим як прийняти рішення відбити. І вже тут ми побачили ахілесову п’яту сучасного повстання – неорганізованість.

   Ми готові наступати лише тоді, коли нам це дозволяють. Так ментальний бар’єр подолано, ми відмовились від стереотипів, осміліли настільки, що готові власноруч скинути центральну владу. Однак ми зробили це під тиском ситуації. У захоплених будівлях не була зовсім або була невдало організована самооборона. Все-таки це був натовп, організаційно не структурований, без очевидних лідерів, чиї накази виконуються.

   І далі Січеслав та Запоріжжя. Це вже зовсім інша історія, тут при владі стоять "жорсткі кадри". Безапеляційно віддані ПР та президенту довірені люди, які звикли ламати через хребет будь-який спротив та будь-що досягати результати. Це так би мовити молодша еліта, зла та амбітна. Вони не ідентифікують себе із населенням, вони віддані слуги режиму, а населення використовується для досягнення власних цілей. Тобто демонстрації сили: впевненні перемоги на виборах, шеренги прихильників та винищені повстанці. Хто був на подіях 26 січня згадає, що натовп біля пам’ятника Чкалова охороняв лише мізерний міліцейський ланцюжок, міліціанти супроводжували мітингувальників та не заважали ході, навпаки дбайливо підводили її під стіни адміністрації. Все для того, щоб Колєсніков зміг заявити, що повстанці розбились об Січеслав (влада іменує місто Днєпрапєтровск), як об хвилеріз. Нас вели й ми повелись.

 А тепер розберемо підготовленість сторін до бойових подій. Зі сторони протестуючих: біля 3000 чоловік, із яких бойову силу складали до 1300 молодих хлопців без екіпірування та зброї, її добували у бою, хто як міг. Ядро наступу оформили ультрас та активісти ВО "Свобода", чия тактика зводилась до розуміння постулату гуртом і батька легше бити. Спроби організовано вибудувати шеренгу оборони, тримати лінію, розпадались при першій же спробі наступу противника.

   З іншої сторони: 400-500 міліціонерів, із яких бійців беркуту до 40-ка осіб. Більшість різномастий рядовий та офіцерський склад, багато з них звичайні дільничні, яких по команді викликали та екіпірували, тобто брали всіх підряд, хто був під рукою. Відповідно моральний дух бійців був на низькому рівні. Тим більше, коли вони побачили своїх союзників. Хлопці були озброєнні стандартно – щит + гумова палиця.

 Деякі були у старих пожежних шоломах. Міліціонери виконували виключно захисні тактичні завдання. Тепер їх союзники: ударна сила спецоперації зачистки невдоволених – звичайні гопники загальною кількістю біля 1000 чоловік. Вони були добре вмотивовані можливістю вимістити свою численні комплекси на громадянах із шириною лоба значно більшою за їхню та преміальними. Вони не були забезпечені засобами захисту, єдиною зброєю були палиці, на прилеглій до подій території їх кордони були також забезпеченні власною або виданою травматичною зброєю.

   Узагальнюючи, можна говорити про те, що спроба штурму вже від початку не виглядала вдалою. У битві виграє той, хто володіє ініціативою. Протистояння почалось із провокації так званих тітушок, які почали кидати димові шашки та заклично бити палками по паркану, викликаючи зібравшихся ультрас на бій. Так все і почалось, поки з парадного ходу лідер протесту Андрій Денисенко повідомляв про завершення ходи та подальші плани збору на вівторок, огорожа вже піддалась і почалось відкрите протистояння усередині. Ворог виявився кмітливим.

 Одразу ж з’явилась пропозиція про переговори. Трьох представників громади запросили на перемовини із заступником губернатора. Однак тільки-но переговірники покинули ряди протестуючих їх почали в'язати. На щастя ця спроба не вдалась, однак намір був очевидним – одним ударом обезглавити найбільш радикальних повстанців, спочатку схопити лідерів, потім розігнати та пов’язати інших.

  Провокацій було чимало. Так один лейтенант запропонував мітингарям пройти у двір адміністрації і там спокійно попротестувати. Очевидно, що там би всіх і схопили. Тим часом паркан не довго тримався, почали розбирати арматуру, використовуючи її проти міліціонерів, що стали міцною черепахою, та проти гопників, що час від часу переходили в контрнаступ. Після кожної операції вони залишали своїх "друзів" лежати на землі. На їх щастя загальний рівень протестуючих не дозволяв добивати лежачих, їх лаяли, але віддавали лікарям.

  Проте в цей час вдало пройшла ще одна провокація. Розійшлись чутки про тітушок біля стадіону, які представлялись легкою здобиччю. Колона на чолі із активістами ВО "Свобода" у складі біля 60-70 чоловік рушила в авантюрну атаку, далеку від подій облоги адміністрації. Однак виявилось, що гопників на місці біля стадіону було більше сотні, до того ж озброєних травматичною зброєю.

  Колону, що розтягнулась на марші, досить легко опрокинули, а одного із ультрасів гамселили на землі ще біля 3-4 хвилин. Ледве живого його витягли та направили на автівці до лікарні. Така ціна некоординованим діям та невмотивованого авантюризму.

 Загалом, у супротивника весь час спостерігалась дисциплінованість. Про міліцію нема чого й казати, вони знають, що означає тримати лінію. Їх поплічники діяли лише по команді, визначеною кількістю контратакуючи. Натомість мітингарі розтягнулись по всій території облоги, збираючись купками, блукаючи в пошуках нових пригод. При перших же криках про наступ тітушок основна лінія перед міліціантами стихійно розбігалась чи то шукаючи, де буде контратака, чи просто далі від небезпеки. Далі був водомет, зажбурлювання міліціантів яйцями, наче вони через це мали розчинитися у повітрі. Усі саморобні взривпакети були використані ще на початку. Можна стверджувати, що весь час атаки ініціативою володіли захисники ОДА. Вони лише чекали темряви, щоб розігнати нападників. Так і сталось…

Нічний штурм будівлі ОДА в Січеславі

   Поодинокі перемоги отримувались лише через відловлювання відбившихся гопників. Загалом на кожній ділянці подій захисники без очевидних проблем виявили здатність встановлення контролю. Висновки тут можна зробити наступні: 1. У місті є достатньо велика кількість повстанців, готових до дій. 2. Вони не організовані. 3. Протестуючі не мали ініціативи, тому, що в них не було плану наступу. Тож у майбутньому необхідно проводити вишколи, організовувати протестно налаштованих членів спільноти, створювати організаційну структуру та ретельно готувати план свої дій.

Автор – Левко Писарчук

Смерть пересічного українця – привід для ліквідації олігархічної влади

  26 листопада 2011 р. вся Україна вшановувала пам'ять багатомільйонних жертв Голодомору 1932-1933 рр. влаштованого катами української нації – більшовицькою владою. Вже наступного дня у шахтарському місті Донецьк силові структури СБУ та МВС разом з представниками служби МНС ввечері зламали намет голодуючих протестувальників – ліквідаторів аварії на ЧАЕС. За словами чорнобильців, люди в штатському забігли у намет, зламали труби та пічки-буржуйки, після чого намет наповнився чадним газом, люди почали задихатися.

Карикатура "Свавілля і безкарність паліцаїв"

   В результаті цих подій одна людина загинула. Це був 70-річний шахтар Генадій Конопльов. Лікар засвідчив зупинку серця у бригаді швидкої, яка чергувала біля Донецького обласного управління пенсійного фонду України. Наметове містечко чорнобильців у Донецьку розганяла міліція разом із особами кримінальної зовнішності. Ці штурмовики пробігли по тілах людей і затоптали шахтаря Генадія Конопльова, який був головою ветеранської організації учасників і дітей війни у місті Родинське, а також членом партії ВО ''Батьківщина''. Однак влада не помічає зумисного вбивства, а навпаки публікує зовсім протилежні дійсності заяви: «Чоловікові був поставлений діагноз ''ішемічна хвороба серця з ознаками стенокардії'' і запропонована госпіталізація. Від госпіталізації літня людина відмовилася».

   Що ж це робиться, чи це справедливо? – Ні! То чи не настав час радикальної відсічі пануючій олігархічній владі? – Настав! І діяти вже зараз. Одна багато хто з пересічних українців скаже, що зараз не назріла революційна ситуація, що влада не допустить всілякого роду антиурядових бунтів та переворотів, але можна діяти не так масово. Давайте подивимось в недалеке минуле і спів ставимо деякі події і факти.

Загиблий протестувальник, ліквідатор аварії на ЧАЕС, шахтар Генадій Конопльов

   У грудні 2008 р. Грецію охопили масові антиурядові виступи. Зіткнення з поліцією почалися в Афінах і поступово перекинулися на інші, у тому числі й туристичні регіони країни. Причиною для таких масових акцій протесту стало вбивство поліцейським 15-річного мешканця Афін Александроса Грігорополуса, застреленого під час нападу на поліцейський патруль. І без того вже давно не благополучну Грецію з тих самих пір лихоманить з певною періодичністю.

   Революція в Тунісі почалася після акту самоспалення вуличного торговця Мохаммеда Буазізі, чиї товари були конфісковані владою. Все завершилося поваленням влади, а Віктор Янукович ще й бідкався, мовляв, зірвали в Тунісі стабільність.

   У серпні 2011 р. серйозні заворушення охопили Лондон, зокрема столичний район Тоттенхем. Згодом заворушення перекинулися і на інші міста Великої Британії. Причиною масових погромів стало вбивство поліцейськими 29-річного Марка Даггана, який нібито почав першим стріляти в правоохоронців. Результат – десятки поранених, у тому числі і з боку поліції, спалені автомобілі та будинки, мародерство та масові арешти.

   Україна ризикує повторити один з цих сценаріїв. Причому початися все може з рідного Віктору Федоровичу регіону – Донбас, де чорнобильці вже публічно спалили куртку з написом «Янукович – наш Президент».

Мохаммед Буазізі, самоспалення якого поклало початок "арабської весни"

   Але окрім вуличних радикальних протестів існують й іншого роду протести. Так 27 жовтня 1999 р. стався теракт у вірменському парламенті в Єревані, коли під час чергової сесії Національних Зборів, перед процедурою питань і відповідей, у зал засідань увірвалися п’ятеро озброєних людей і відкрили вогонь по присутнім депутатам. Вогонь був спрямований у бік прем'єр-міністра Вірменії Вазгена Саркісяна та спікера парламенту Вірменії Карена Демірчяна, обидва були вбиті. За півгодини після перших пострілів до будівлі вірменського парламенту стали стікатися люди та під'їжджати карети швидкої допомоги і єреванської поліції. Будівлю оточили підрозділи спеціального загону МВС Вірменії.

Вірменський терорист Наірі Унанян

   Тим часом група терористів вже захопила в заручники депутатів і членів вірменського уряду. Ватажок терористів Наірі Унанян зажадав зустрічі з президентом Вірменії і прямого ефіру на національному телебаченні. В ніч з 27 на 28 жовтня з Воронежа до Єревану вилетіла озброєна група російського спеціального загіну "Альфа". Всю ніч "Альфа" в очікуванні штурму чергувала в будівлі парламенту разом з вірменськими кологами із "Чорних беретів". Штурм не відбувся, терористи виявилися сильнішими. Почалися переговори між терористами з однієї сторони та президентом Робертом Кочеряном і полцією, які тривали всю ніч. Вранці 28 жовтня Наірі Унанян виступив з телезаявою про вдале очищення вірменського уряду від ''ворогів народу'', а вже за півгодини терористи здалися.

Вазген Саркісян – вбитий прем'єр-міністр Вірменії

   Таким чином, можна чітко простежити як причино-наслідковість вище наведених подій, так і їх взаємозв’язок із ситуацією, коли в країні панує не народ, а держава, що узурпована олігархічної та бандитською владою. У випадку, коли народу остогидло нести ярмо зубожіння, може виникнути всенародний антиурядовий вибух, який призведе або до кривавої революції, або до терористичних дій, направлених проти окремих народних обранців.

   Сьогодні, коли Україна перебуває у стагнації, а саме в жерлі олігархічно-мафіозного вулкану, який намагається поглинути все, що навколо нього, варто згадати слова ідеолога українського націоналізму, апостола української національної ідеї, Дмитра Донцова, який писав: «Клич Доби... Клич гідно стрінути прихід Нової Доби, яка йде на зміну анархії і розкладу сучасної епохи. Коли зродилася остання, і хто були її пророки? Зродилася вона в 1789 р., з вибухом "великої" французької революції, а її пророками були француз Жан-Жак Руссо, жид Карл-Мордихай Маркс і москаль Владімір Ульянов-Лєнін.

Ідеолог українського націоналізму Дмитро Донцов

   Нова Доба стане лише тоді початком розпаду тієї пекельної антиукраїнської сили, коли нові люди вдихнуть в серця борців за Україну той вогняний напій, що ним минувшина жила й міцніла, коли почнуть гойдати кличний дзвін, кресать вогонь із кремнів, коли нові борці почують дзвін той, клич Нової Доби. Кличний дзвін Доби почують люди не плебейської, крові, ті, яких викликав з могил Тарас Шевченко, ті лицарі святі, що в безсонні ночі приходили в його хатину, які прийдуть роздавити трон чужого деспота на Україні, ті нові мазепинці, прихід яких пророкував Кобзар у своїм "Сні", в добу очікувану ним, коли "повіє новий вогонь з Холодного Яру" України… До цих людей гойдав свій кличний дзвін Іван Франко, вирікаючись блудних вогнів соціалізму і матеріалізму. До цих людей гойдала свій кличний дзвін Леся Українка, в усіх своїх драмах і поезіях, викликаючи з забуття "молодь героїчну", з "вогнистим вином" віри і завзяття в серці.

   Україна, яка встане у вогні й бурі Нової Доби, це й буде Україна тих людей, які почують її кличний дзвін – Україна давня, традиційна, історична з духом, місією і містикою старого Києва - не соціалістична, не комуністична, не Україна "хліборобська", а Україна козацька. З новою елітою, яка буде боронити "гречкосійську породу" від дикунських орд, запровадить замість анархії лад, бо ніхто інший того не зробить, бо, коли козаки будуть у злиднях, то без них будь-який матеріальний добробут гречкосіїв, всяке "злато" обернеться в "блато", а нація в "непотрібну майстру глину". Гойдати цей кличний дзвін Нової Доби – це завдання нашої епохи!»

   Розуміючи ці доленосні слова Дмитра Донцова, слова пророчі, можна зробити висновок, що українська нація має породити нових провідників, які будуть нести в народ ідеї націоналізму, які на відміну від ідей інтернаціоналізму, чи то соціалізму, чи то комунізму, чи то лібералізму, нестимуть благо всім українцям – селянам, містянам, інтелігенції, всім, хто не зрадивши себе, не зрадить свою націю.

"П'ятниця відставки" у Єгипті – пік "арабської весни"

   Отже, підсумовуючи викладений вище матеріал, все ж таки будемо сподіватись на те, що українська весна 2012 р. не буде такою, якою вона була в Тунісі, Єгипті, Лівії, Ємені, Бахрейні, Марокко, Алжирі, Йорданії та Сирії у 2011 р. Влада має зрозуміти, що її нерадянські репресії будуть і надалі викликати опір в суспільстві, і коли остання крапля переповнить чашу народного терпіння – подальші події неминуче зумовлять радикальність дій українців. В Україні вже пролилась кров українця, але цього замало аби теперішня олігархічно-мафіозна влада була ліквідована, і не важливо яким шляхом – грецьким, арабським чи вірменським. Сьогодні важливо, аби українці, які виходять на протести були разом, і не важливо, які ідеї їх роз’єднують, важливо те, яка спільна мета їх об’єднує, а саме ліквідація пануючої олігархічної бандитської влади і встановлення  народного порядку справедливості. Сподіваємось на краще

Автор – Денис Ковальов

(світлини надані ІА Reuters)